Мф. 14, 22-34)
22 І зараз звелів Ісус учням до човна сідати, і переплисти на той бік раніше Його, аж поки народ Він відпустить.
23 Відпустивши ж народ, Він на гору пішов помолитися насамоті; і як вечір настав, був там Сам.
24 А човен вже був на середині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супротивний.
25 А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю.
26 Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрашилися та й казали: Мара! І від страху вони закричали…
27 А Ісус до них зараз озвався й сказав: Заспокойтесь, це Я, не лякайтесь!
28 Петро ж відповів і сказав: Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді.
29 А Він відказав йому: Іди. І, вилізши з човна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.
30 Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і скричав: Рятуй мене, Господи!…
31 І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього: Маловірний, чого усумнився?
32 Як до човна ж вони ввійшли, буря вщухнула.
33 А приявні в човні вклонились Йому та сказали: Ти справді Син Божий!
34 Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську.
Словничок термінів
Човен
Галілейський човен часів Ісуса Христа був близько 8 метрів завдовжки і 2 метри завширшки.
Галілейське судно було оснащене квадратним вітрилом і чотирма веслами. Отож команда мусила складатися принаймні з п’яти людей — чотирьох веслярів і стернового. У човен могло вміститися й до десяти осіб, а іноді й більше.
Генісаретське, Тиверіадське або Галілейське озеро
Площа озера – 165 кв.км. Його ще його називають морем. Галілейське море було надзвичайно важливим для християн. Тут проповідував Ісус Христос, тут Він зупинив бурю, і нарешті, саме води Галилейського озера тримали Ісуса Христа, коли Він силою віри ходив по воді, не потопаючи.
Четверта сторожа – час від третьої до шостої години ранку
У Єврейських Писаннях на позначення частин дня вживаються такі слова, як «ранок», «полудень» та «вечір». Євреї ділили ніч на три періоди, або сторожі, по чотири години кожен. Однак згодом вони перейняли греко-римський поділ, за яким було чотири нічні сторожі. Ісус, очевидно, використав саме цей поділ, сказавши: «Пильнуйте, бо не знаєте, коли прийде господар дому: чи ввечері, чи опівночі, чи коли співають другі півні, чи рано-вранці» (Марка 13:35). Сторожа «ввечері» тривала від заходу сонця до 21 години. Наступна сторожа закінчувалась опівночі, а третя, «коли співають другі півні»,— приблизно о третій ранку. Остання сторожа, рано-вранці, тривала до сходу сонця. Саме «о четвертій сторожі ночі» Ісус йшов до учнів по Галілейському морю (Матвія 14:23—26).
В iм’я Отця, i Сина, i Святого Духа!
Дорогi браття i сестри!
Кожне читання св.Євангелія покликане утверджувати в нас, християнах, більшу вiру в Господа Iсуса Христа, Сина Божого, i давати нам настанови на те, як жити i чим керуватися у цьому складному, грiховному i розбещеному свiтi.
Проаналізуємо більш детально прочитане нами Євангеліє від св.євангелиста Матфея.
22 І зараз звелів Ісус учням до човна сідати, і переплисти на той бік раніше Його, аж поки народ Він відпустить.
23 Відпустивши ж народ, Він на гору пішов помолитися насамоті; і як вечір настав, був там Сам.
У сьогоднiшньому євангельському читанні йде мова про те, як Господь Iсус Христос пiсля чудесного насичення п’ятьма хлiбами i двома рибинами п’яти тисяч народу не рахуючи жінок і дітей наказав апостолам сiсти в човен i переправитися на iнший берег Галилейського озера. Сам же Господь пiднявся на гору помолитися на самотi.
Євангелист Іоан, описуючи подію чудового насичення великої кількості людей додає, що народ побачивши це чудо, хотів зробити Ісуса Христа своїм царем. Але Господь не прагнув стати земним царем єврейського народу і вирішувати певні економічні, політичні, культурні, релігійні та інші проблеми людей. Його бажання було іншим – стати духовним вождем єврейського народу і вчити його духовних істин. Тому Ісус відпустивши народ усамітнився від них і пішов на гору помолитися.
В Євангелії часто мова йде про те, що Ісус Христос молиться Богу. Таким чином, між Ісусом Христом і Богом Отцем існує постійний зв’язок і взаєморозуміння. Так і ми маємо упродовж усього дня і упродовж усього нашого життя молитися до Бога і жити з Ним у безперервному зв’язку.
Молився Ісус Христос довго, практично цілу ніч, до четвертої сторожі.
24 А човен вже був на середині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супротивний.
Нерідко в Галилейському озері вітер піднімав високі хвилі. І тоді озеро ставало небезпечним місцем плавання для невеликих рибальських човнів. Ось і цього разу, коли човен був уже на серединi Галилейського озера, раптом подув сильний вiтер, пiднялася буря, високі хвилi билися об човен, в якому перебували апостоли. Частина апостолів Ісуса Христа були рибалками, звичними до води, хвиль і непогоди. Але цього разу, опинившись вночi на великому озері серед бурi, апостоли дуже злякалися. У страху і боротьбі з розбурханою стихією пройшла ніч, яка видалася апостолам надто довгою.
25 А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю.
26 Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрашилися та й казали: Мара! І від страху вони закричали…
27 А Ісус до них зараз озвався й сказав: Заспокойтесь, це Я, не лякайтесь!
На свiтанку, коли надворі вже почало сiрiти, апостоли побачили постать, яка йшла по водi. Вони подумали, що це привид, i зi страху закричали. Але Ісус звернувся до учнів і заспокоїв їх. Христос хотів, щоб учні не боялись, але розуміли, що Він з ними, тому не потрібно боятися.
І ось гарячий у своїх душевних поривах ап. Петро звернувся до Вчителя зі словами:
“Господи! Якщо це Ти, звели менi прийти до Тебе по водi”.
29 А Він відказав йому: Прийди. І, вилізши з човна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.
Христос сказав ап.Петру: “Прийди!” I сталося небачено чудо, ап. Петро, долаючи закони природи, пiшов по водi до Ісуса Христа. І до тих пір, поки ап..Петро дивився на Христа, він ішов по воді, як по суші. А потiм, коли почав розмiрковувати над тим, як це вiн – людина – iде по водi, а навколо здiймаються високі хвилi, його вiра вгасла, апостола охопив сумнiв, i вiн почав тонути.
Жах охопив ап. Петра, i вiн закричав: “Господи, спаси мене!” Iсус Христос відразу простяг йому руку, пiдтримав Свого учня i сказав: “Маловiре! Чого ти засумнiвався?” Потiм вони обидва увiйшли в човен, i буря стихла.
Як зреагували на цю подiю апостоли? Вони пiдiйшли до Ісуса Христа, вклонилися Йому i сказали: “Воiстину Ти Син Божий” (Мф. 14, 21-33). Євреї ніколи не поклонялися людям. Те що вони поклонилися Ісусу Христу, означає, що вони визнали його Богом.
Євангеьська історія, описана у цьому місці Євангелії, становить для нас, християн, незвичайний інтерес. Чудо, про яке тут йдеться дозволяє багато чого довідатися про Ісуса Христа і про характер Його народу.
В цьому чуді, як в дзеркалі, прекрасно відобразилася сила і милість Господа Ісуса Христа, а також хистка віра Його кращих учнів.
Які висновки і уроки ми можемо зробити для себе з цього Євангельського читання?
По-перше, це чудо показує, що Спаситель володіє абсолютною владою над усім Своїм творінням. Христос міг ходити по воді, як по землі. Страшні хвилі, які кидали човен Його учнів як тріску, слухались Його і перетворювалися на тверду поверхню під Його ногами.
Води тримали Ісуса Христа, як земля. Своїм недосконалим розумом ми навіть не можемо цього уявити. Учені нам доводять, що людина з крові і плоті не може ходити по воді. Але ми знаємо, що Ісус Христос ходив. Ми маємо пам’ятати, що Той, Хто створив води, може з легкістю, коли захоче, по них ходити.
У цій Біблійній історії всі істинні християни можуть знайти для себе підбадьорення, що все створено Богом підвладне Христу. Він може на деякий час допустити, щоб бурі проблем кидали човен Його учнів з боку в бік, і Він може прийти їм на допомогу не так швидко, як би їм того хотілося, але все ж таки учні не повинні забувати, що і хвилі, і бурі, і вітер служать Христу. Вони не можуть з’явитися без Його дозволу.
По-друге, з цієї Біблійної історії ми можемо довідатися, що Ісус може наділити величезною силою того, хто вірить у Нього. Ми бачимо, як Сином Петро вийшов з човна і пішов по воді, як його Господь. Це величезний доказ Божественності Господа. Те, що Христос Сам ходив по воді, вже само по собі було великим чудом. Але цього було не досить. Він дав можливість слабкому учневі зробити те ж саме.
Ця частина Біблійної історії наповнена глибоким змістом. Вона показує, які великі справи Господь може робити для тих, хто вірує у Нього, хто чує Його голос і слідує на Ним. Христос може дати нам здатність зробити щось таке, що раніше здавалося нам неймовірним. Він може провести нас через такі труднощі й випробування, про які вони без Христа навіть не насмілилися б подумати.
Ісус Христос може нам дати сили пройти через вогонь і воду і залишитися неушкодженими. З ним ми можемо перемогти будь-якого ворога. Мойсей в Єгипті, Даниїл у Вавилоні, святі в Царстві Нерона – все це приклади великої сили, ку дав Ісус Христос людям. Тому, якщо ми виконуємо свій обов’язок, не біймося нічого. Води можуть здатися глибокими, але якщо Ісус говорить “Іди”, не потрібно нічого боятися.
В древній церкві оповіданню про те, як Петро пішов по воді, приділялася велика увага. Ця розповідь є певним підбадьоренням християнам нічого не боятися, коли ідеш за Христом.
По-третє, з цього фрагменту Євангелія ми довідуємося, які великі труднощі накликають на себе учні, послідовники Ісуса Христа своїм невір’ям. Спочатку ап.Петро сміливо пішов по воді, як по суші, але як тільки він побачив сильний вітер, злякався і почав тонути. Він забув, що зовсім недавно Господь показав йому свої чудові докази благодаті і сили. Ап.Петро не подумав, що той самий Спаситель, який дав йому можливість зробити перший крок, зможе підтримати його і надалі.
Апостол не надав значення тому, що ідучи по воді, він став ближчим до Господа порівняно з тим, коли сидів у човні. Страх позбавив його памяті; тривога затуманила його разум. Петро міг думати лише про вітер, хвилі і небезпеку, тому віра його зникла. “Господи, – закричав він, – спаси мене!”
Багато віруючих пережили щось подібне. У багатьох людей буває досить віри, щоб зробити перший крок за Христом, але не досить, щоб слідувати за Ним увесь час свого життя. Ми нерідко боїмося випробувань і труднощів, якими, на нашу думку, наповнений наш життєвий шлях. Нерідко ми дивляться на оточуючих ворогів і небезпеки, що стають на нашому шляху більше, ніж на Ісуса Христа і в результаті починаємо тонути. Наше серце іде в п’ятки, надія випаровується, спокій зникає. Але чому? Адже Христос не змінився, вороги такі ж як і раніше. А все це тому, що ми, як і апостол Петро, перестали дивитися на Ісуса, і впустили в своє серце невір’я. Ми почали думати про своїх ворогів, замість того, щоб думати про Ісуса. Запам’ятаймо це і станьмо мудрими.
По-четверте, це чудо показує, яким є милостивим Господь Ісус Христос до слабких у вірі християн.
Як тільки ап.Петро почав кричати, Христос відразу простянув Свою руку, щоб спасти його. Ісус не залишив Свого учня самотньо пожинати плоди свого невір»я і тонути в глибоких водах Галилейсього озера. Побачивши проблему ап.Петра, Господь допоміг йому, мягко докоривши: “Маловірний! Чому ти засумнівався?”
Ми повинні звернути увагу на поблажливість Ісуса Христа. Він може пробачити багато чого, якщо бачить благодать в серці людини. Як мати ніжно поводиться зі своєю дитиною і не проганяє її геть через її капризи, так і Ісус Христос поблажливо ставиться до Своїх учнів.
Христос знає, що часто Його учням не вистачає впевненості, і тому підтримує їх. Він хоче, щоб ми знали: сумніви доводять не те, що в людини немає віри, а те, що її віра слабка. Але навіть якщо наша віра слабка, Господь готовий нам допомогти.
Ці істини повинні примножити наші бажання служити Христу. Яка людина побоїться бути християнином, маючи такого Бога і Спасителя, яким є Ісус Христос? Якщо ми падаємо, Він нас поднімає, якщо ми помиляємося, Він нас поправляє. Його милість буде з нами завжди.
Ісус Христос сказав: “Не залишу тебе, и не покину тебе”, і Він дотримає Свого слова (Евр. 13:5).
Хоча і не можна зневажливо ставитися до слабкої віри, але вона не повинна стати приводом для того, щоб постійно журитися і нічого не робити.
Ми завжди повинні молитися так: “Господи, примнож мою віру”. Слава Ісусу Христу! Амінь.
Завдання для духовного зростання
Прочитайте текст проповіді для своїх рідних, знайомих.
В якому місці і коли відбулася описана в цій Біблійній історії подія?
Хто є дійовими особами цієї події?
Чому Ісус Христос наказав учням плисти на інший берег озера?
Чому учні Христа, переважно досвідчені рибалки, злякалися, перебуваючи на озері під час бурі?
Хто з апостолів захотів іти по воді?
Чому цей апостол почав тонути?
Як повів себе у цій ситуації Христос?
Яке значення має віра у житті людини?
Які уроки ми можемо почерпнути з цієї історії для себе?
А яка у вас віра?
До кого ви звертаєтеся у критичні хвилини свого життя?
Як працюєте над тим, щоб зміцнити свою віру в Бога?
Пригадайте нелегкі хвилини свого життя. Як ви вели себе у ці хвилини? До кого зверталися по допомогу? Чи не забули, що у вас є Небесний Отець, Який любить вас і готовий Вам допомогти у скрутну хвилину?
Згадайте моменти, коли Бог вам реально допоміг.