У СВОЄМУ ЗЕМНОМУ ЖИТТI КОЖНА ЛЮДИНА ПОВИННА «НЕСТИ СВІЙ ХРЕСТ»

 Недiля 3-тя Великого посту, Хрестопоклонна

(Мк. 8, 34 – 9, 1)

В iм’я Отця, i Сина, i Святого Духа!

Дорогi браття i сестри!

Третя недiля Великого посту називається Хрестопоклонною. У цей недільний день св.Церква ще і ще нагадує нам усім про те,  що кожна людина, незважаючи від віку, кольору шкіри і місце знаходження, має поклонятися Господу нашому Ісусу Хресту, який прийшов у на Землю спасти грішників і був без вини розіп’ятий за наші численні гріхи.

У цей день у кожному православному храмі, в якому куточку Землі він не знаходився б,  читається Святе Євангелiє про те, що кожна людина має терпляче нести свій власний хрест, прожити своє власне життя, сповнене і радості страждань, і приємних миттєвостей i скорбот, якi трапляються на нашому життєвому шляху i пов’язанi з вiрою Христовою.

“Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, i вiзьме хрест свiй, i за Мною йде”, – сказав Господь. “Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене i Євангелiя, той спасе її. Бо яка користь людинi, коли вона придбає ввесь свiт, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамiн за душу свою? Бо якщо хтось посоромиться Мене i Моїх слiв у родi цьому перелюбному i грiшному, того посоромиться i Син Людський, коли прийде у славi Отця свого з ангелами святими” (Мк. 8, 34-38).

Коли ми йдемо за нашим Спасителем i Господом Ісусом Христом у цьому якраз і полягає сама наша вiра.

Ми йдемо за Господом нашим Ісусом Христом, як за невичерпним джерелом iстини i Самою Iстиною; Ми йдемо за Ним, як за взiрцем святостi i Самою Святiстю; Ми йдемо за Ним, як за Подателем вiчного життя i Самим вiчним Життям.

Вiд нашої вiри в Ісуса Христа, вiд нашого слiдування за Ним ми чекаємо всього. Тому для кожного з нас важливо знати, чого вимагає вiд нас це слідування за Христом, в чому воно полягає; хто справдi йде за Христом i дiйде до своєї мети, а хто не йде за Ним, хоч i вважає, що йде.

Господь Iсус Христос говорить: “Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, i вiзьме хрест свiй, i за Мною йде” (Мк. 8, 34). У цих коротких словах викладено три умови, які необхідно виконувати кожному християнину, хто хоче бути Христовим.

По-перше, потрібно зректися себе, по-друге, взяти свiй хрест, i, нарештi, треба йти за Христом.  Ось – ті сходи до вiчного життя, iнших нема i бути не може; ось сходинки на цих сходах.

Розглянемо кожен з цих кроків  окремо.

“Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе”.

Самозречення – це вiдмова людини від свого грішного життя, від егоїстичних бажань i прагнень. Самозречення – це умова, дуже неприємна для нашого самолюбства, але, як показує духовний досвiд, дуже необхiдна в усiх важливих справах.

Самозречення, якого вимагає Господь вiд Своїх послiдовникiв, не обмежується лише вiдмовою вiд деяких поганих думок, бажань i вчинкiв. Самозречення полягає у вiдмовi вiд усiх грiховних тiлесних помислiв, вiд нестриманої волi, вiд усiх лихих почуттiв у всьому і всюди, i не тiльки у певних випадках життя або на певний час, а назавжди, всюди, на все життя,

Самозречення має поширюватися дуже далеко, аж до ненавистi до свого гріховного життя, як про це говорить Господь у Євангелії: “Коли хто приходить до Мене i не зненавидить… життя свого, той не може бути Моїм учеником” (Лк. 14, 26).

У грiшника, – а ми всi такi, – є багато такого, чого не можна любити, що слiд лише зневажати i ненавидiти. Те що  людина ненавидить, вiд того їй легко вiдмовлятися; важко покидати лиш те й нехтувати лиш тим, що любиш.

Як ненавидiти себе, коли за своєю природою людина себе любить? А ненавидіти свій гріх необхідно так,   як ненавидить себе людина, коли в нiй прокидається сумління.

Самозречення – це перший крок до доброчесного життя, перший крок до вiчностi.

Другий крок – “Нехай вiзьме хрест свiй”. Хрест – це не тiльки всi прикрощi, жалi, бiди та спокуси.

Хрест – це доля людини, її життя, її щоденна праця, поєднана iз самовдосконаленням, праця на благо родини й суспiльства; хрест – це подвиг в iм’я свого народу. Вiд хреста не можна вiдмовитися нiкому. Його має нести кожен, навiть i той, хто не йде за Христом. Але християнин повинен узяти свiй хрест добровiльно i нести його з щирiстю.

Нести свiй хрест – значить не ремствуючи терпiти труднощi, скорботи i випробування, що зустрiчаються на нашому життєвому шляху i якi посилає нам Господь заради нашого спасiння.

Iсус Христос також нiс Свiй хрест вiд вифлеємських ясел до Голгофи. Несучи Свiй хрест, Господь не запитував Небесного Отця, чому Вiн повинен страждати, зазнавати зневаги, бути розіп’ятим, не маючи жодного грiха. А ми часто запитуємо Бога: “Господи! За що я так страждаю, i страждаю несправедливо?!”

Ісус Христос наказує взяти саме свiй хрест. Це означає, що християнин не повинен брати на себе подвигiв, якi йому не пiд силу. Взяти свiй хрест – значить обрати спосiб життя i працю за покликанням i мужньо перемагати всi пов’язанi з цим труднощi. В цьому i полягає основна сутнiсть, сенс другого кроку.

Третiй крок – це прямування зi своїм хрестом за Спасителем нашим Iсусом Христом. “I (нехай) вiзьме хрест свiй, i за Мною йде”. Ми повиннi мати перед своїми очима життя Господа нашого Ісуса Христа i намагатися наслiдувати Його. “У вас повиннi бути тi самi почування, як i в Христi Iсусi” (Фил. 2, 5), – навчає св. апостол Павло.

Йти за Христом – це не значить покинути свiт i тiкати в пустелю, хоч подвижництво i чернецтво теж є слiдуванням за Христом. Знаючи все це, кожен може спокiйно залишатися в своєму станi та при своїх звичних справах; тiльки, живучи як член суспiльства, християнин повинен пам’ятати про свiй обов’язок виконувати заповiдi Господнi i творити добро.

Ящо ми хочемо йти слiдом за Христом i ввiйти в Його славу, тодi нам треба безумовно виконувати Його заповiдi, смирятися, молитися, любити Його, страждати i терпiти. “Терпiнням вашим спасайте душi вашi”, – говорить Господь (Лк. 21, 19).

Несення свого хреста, терпеливе i смиренне, наблизить нас до Господа. Як Вiн через страждання перемiг нашi грiхи, воскрес iз мертвих i увiйшов у славу Бога Отця, так i ми через терпiння скорбот, що зустрiчаються на нашому життєвому шляху, обов’язково увiйдемо у вiчне блаженне життя, бо така велика до нас грiшних любов Божа!

Христос сказав, що тягар мій легкий.

У цьому i полягає значення слiв Христа Спасителя: “Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, i вiзьме хрест свiй, i за Мною йде”. Амiнь!

Поміркуймо  і зробімо висновки

 

Прочитаймо і поміркуймо над текстом Євангельського читання

Що означає «нести свій хрест»?

Подумаймо, як ми несемо свій хрест?

Що означає «відректися від себе»?

Зробімо висновок про те, чи йдемо ми щоденно за Христом чи за своїми пристрастями?

Замислімося про те, над чим нам ще потрібно працювати.