ГРІХ ЯК ПРИЧИНА І НАСЛІДОК ЧИСЛЕННИХ ЛЮДСЬКИХ ХВОРОБ

Неділя про зцілення розслабленого

Недiля 2-га Великого посту (Мк. 2, 1-12)

 

В iм’я Отця, i Сина, i Святого Духа!

Дорогi браття i сестри!

У другу недiлю Великого посту у наших храмах читається Євангелiє від св. Євангелиста Марка про зцiлення розслабленого і про те, як  Господь Ісус Христос словом зцiлив хворого чоловiка, що тяжко страждав від страшної невиліковної хвороби  і був приречений на повільну і болючу смерть.

       Розслаблений – паралізована людина, яка не може самостійно рухатися, прикута до ліжка, обмежена простором кімнати, приречена на повільну смерть.

Серед наших рідних, знайомих були або є розслаблені, паралізовані люди, які самостійно не можуть не те що рухатись, навіть повернутись, встати, реалізувати свої найприродніші потреби.

Це мука перш за все для самих цих людей, їхніх близьких та рідних.

Про це мова йде у сьогоднішньому Євангелї від св. Євангелиста Марка.

Прочитаємо уважно відповідне місце з Євангелія.

1 Коли ж Він по кількох днях прийшов знов до Капернауму, то чутка пішла, що Він удома.

Ісус Христос був надзвичайно динамічний, Він постійно був у праці, у русі, ходив містами і селами, ніс Благу Вість ­– Євангеліє, учив, проповідував, лікував, зціляв, спілкувався з людьми. То був рідкісний день, коли Господь був дома. На той час про Ісуса Христа вже знали, До Нього приходило чимало  людей. Йому вже було неможливо залишатися непоміченим.

2 І зібралось багато, аж вони не вміщалися навіть при дверях. А Він їм виголошував слово.

Навіть дома Ісус Христос не міг побути Сам, відпочити. І в той день до Нього прийшло багато людей з різними проблемами. Люди заполонили всю кімнату. Господь Ісус Христос їх учив.

3 І прийшли ось до Нього, несучи розслабленого, якого несли четверо.

Люди також несли до Ісуса Христа хворих, як до останньої надії на оздоровлення.  Цього разу принесли особливо хворого, паралізованого чоловіка.  Його несли 4 особи.

Ми не знаємо звідки несли хворого, як довго його несли.

Але ми переконані, що  ті, хто несли, вбачали в Ісусі Христі останню надію і мали глибоку віру, що цей Чоловік їм обовязково допоможе.

4 А що через народ до Нього наблизитися не могли, то стелю розкрили, де Він був, і пробравши, звісили ложе, що на ньому лежав розслаблений.

Люди не могли пронесли хворого через двері і тому вони зважилися на відчайдушний крок: вирішили розібрати стелю і таким чином спустили хворого до ніг Ісуса Христа.

Уявімо цю нестандартну ситуацію: Господь Ісус Христос навчає, раптом шум, тріск, летить пил, сміття, спускається посеред кімнати хворий чоловік. І потрібно бути Ісусом Христом, щоб оцінити цю ситуацію дії людей, які з нею пов’язані.

5 А Ісус, віру їхню побачивши, каже розслабленому: Відпускаються, сину, гріхи тобі!

Ісус Христос гідно оцінив зусилля цих людей, як серцезнавець, побачив їхню віру і по-батьківськи звернувся до розслабленого зі словами:   «Сину, відпускаються твої гріхи».

Таким чином Господь підкреслив і розслабленому і нам з вами, що духовною основою тяжкого фізіологічного стану людини лежать гріхи.

6 Там же сиділи дехто з книжників, і в серцях своїх думали:
7 Чого Він говорить отак? Зневажає Він Бога… Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?

Книжники сиділи поряд в кімнаті, за всім спостерігали, оцінювали, виходячи зі свого релігійного досвіту і досвіду життєвого та подумки критикували дії Ісуса Христа. Формальні віруючі не змогли побачити в Ісусі Христі Бога і зрозуміти духовну суть і велич Його вчинку.

8 І зараз Ісус відчув Духом Своїм, що вони так міркують собі, і сказав їм: Що таке ви в серцях своїх думаєте?

Від Господа не можна утаїти не лише жодного вчинку, але й жодної думки. Тому Він знав про що книжники подумали, критикуючи Його за здійснений вчинок лікування паралізованої людини.


9 Що легше: сказати розслабленому: Гріхи відпускаються тобі, чи сказати: Уставай, візьми ложе своє та й ходи?
10 Але щоб ви знали, що Син Людський має владу прощати гріхи на землі, каже розслабленому:

11 Тобі Я наказую: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!

Господь Ісус Христос засвідчив, що Він має владу відпускати гріхи, а таку владу має лише Бог. Це книжники добре знали, тому возревнували, коли Господь відпустив, простив гріхи розслабленому.

Наказуючи розслабленому «Встань» Ісус Христос говорить твердо, як Той, хто має владу

12 І той устав, і негайно взяв ложе, і вийшов перед усіма, так що всі дивувались і славили Бога, й казали: Ніколи такого не бачили ми!

І хворий встав, негайно, не через місяць, тиждень, а встав негайно і пішов. На очах багатьох людей відбулося неприродне явище, чудо, чудо оздоровлення невиліковно хворої людини, завдяки кільком сказаним Господом Ісусом Христом словам.
Отже,  спочатку Ісус Христос простив паралізованому його грiхи. “Чадо, – сказав Господь розслабленому, – вiдпускаються тобi грiхи твої” (Мк. 2, 5).

Цим Господь свiдчить, що грiхи зазвичай у більшості випадків є початком і причиною хвороб, щоправда, хоча бувають і окремі винятки. Тому слід спочатку лiквiдувати причину, тодi зникне i згубна дiя гріха на людину.

Для того, щоб зрозумiти, якi тяжкі наслiдки має грiх для людської природи, треба знати, що таке грiх.  Грiх – це неправильний вчинок, який суперечить Божим заповідям, йде в розріз з Божим вченням, Божими настановами.

Гріх – це неправильна, аморальна поведінка людини. Гріх – це своєрідна моральна i духовна отрута, яка дiє в душi, а потiм i в тiлi, так само, як дiє звичайна отрута у тiлi.

Тоді в людській душi проходять страшнi хвилювання думок, почуттiв, бажань i намiрiв.

Складається враження, нiби горить дух, як у полум’ї. В такий стан потрапляє душа кожного разу, коли порушується моральний закон, аж поки не вдається заглушити голос совiстi.

Гріх відділяє людину від Бога. Грішна людина позбавляється Благодатi Божої i стає духовно мертвою.

Яких заходiв не вживає людина, але, поки у тiлi залишається отрута, – смерть неминуча. Треба звiльнити органiзм людини вiд отрути, тодi можна врятувати людину вiд смертi.

Так само i отруєна грiхом душа: що б вона не робила для свого заспокоєння, поки залишається в нiй грiх, духовна смерть для неї неминуча.

Єдиним засобом спасти душу вiд загибелi залишається звiльнитися вiд духовної отрути, тобто вiд грiха. А це можливо тiльки через покаяння перед Богом у Таїнствi Сповiдi. Тiльки пiсля духовного очищення грiхiв Богом душа оживляється Благодаттю Святого Духа i заспокоюється.

З чим ще можна порівняти грiх? З гачком для лову риби або тенетами, що ними захоплює нас диявол у свою волю.

Св. ап. Iоан говорить: “Хто чинить грiх, той вiд диявола, бо спочатку диявол згрiшив” (1 Iн. 3, 8).  Лестощами диявол заволодiв першими людьми, а потiм опанував увесь людський рiд. Обплутавши тенетами грiха, вiн тримав усiх грiшникiв, поки Христос Спаситель не зруйнував цi тенета Хрестом i Воскресiнням i не вiдкрив їм через покаяння вихiд на свободу.

Що ж ми чинимо тепер, вiддаючись грiху пiсля звiльнення нас вiд влади диявола? Ми з своєї волi клюємо на гачок з смертоносною приманкою i добровiльно заходимо у розставленi дияволом тенета, спокушуючись грiховною насолодою.

Чи може звiльнитися вiд ловця риба, поки знаходиться на гачку? Нi, вона повнiстю у владi рибалки: той куди хоче, туди i поведе її, коли захоче, тодi i витягне її на сушу.

Чи може звiльнитися вiд тенет птах, що потрапив до них, поки не порве? Звичайно, нi! Так само i грiшник не може звiльнитися вiд влади диявола, поки в душi його перебуває грiх – цей диявольський гачок, який тримає душу.

Є один засiб спасiння – вивергнути з себе грiх через покаяння перед Богом i щиросердну сповiдь. Тодi влада диявола над людиною припиняється, i душа грiшника знову потрапляє в обiйми любовi Божої.

Грiх можна також порівняти зі стiною, яка вiдгороджує нас вiд Бога. Висока й неприступна була ця стiна, побудована грiхами всiх людей, що самi вiдгородили себе i закрилися за нею, як у в’язницi.

Але Христос Спаситель зруйнував цю стiну Своїм Хрестом i Воскресiнням i вивiв людськi душi iз пекла.

Що ж ми робимо тепер, вiддаючись знову грiху? Ми будуємо нову стiну, що вiдокремлює наше життя вiд усього святого i вiчного. Тiльки покаяння перед Богом може визволити нас з неволi грiха.  Ось чому нам потрiбне покаяння i сповiдання своїх грiхiв. Без цього наша душа назавжди залишиться мертвою, перебуваючи пiд владою диявола. Нам треба постiйно ходити перед обличчям Бога.

Ап. Iоан Богослов говорить: “Коли сповiдаємо грiхи нашi, то Вiн, Господь, будучи вiрним i праведним, простить нам грiхи нашi i очистить нас вiд усякої неправди” (1 Iн. 1, 9).

Коли ми з’явимося на суд своєї совiстi, нехай Господь вiдкриє всi дверi нашого серця, щоб ми побачили себе такими, якими ми є насправдi.  Нехай не лякає нас те, що ми побачимо душу, вкриту ранами грiхiв i всiляких порокiв.  Господь наш Iсус Христос зцiлить нашу душу сльозами покаяння. Пречиста Його кров у таїнствi причастя омиє, очистить i освятить її.

Нерідко наша душа стає стає омертвілою, що ми не розуміємо наших гріхів. Будучи грішними, ми не відчуваємо себе грішним. Ми твердимо про свою безгрішність. Буває й інша крайність, коли ми на себе намовляємо і кажемо, що ми у всьому грішні, прагнучи таким чином себе виправдати.

Ми приходимо на суд совiстi не для того, щоб виправдовувати себе перед Богом i суперечити Йому, а для того, щоб просити Його милостi i прощення грiхiв.

Ми маємо постійно працювати над собою, усвідомлювати і викривати свої гріхи. Просити в Бога за них прощення. Особливо у Великий піст, який є спеціальним, прекрасним часом для очищення душі напередодні найбільшого свята християн – Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа.

 

Які ж висновки можемо зробити з сьогоднішнього Євангельського читання?

 

  1. Господь, як найкращий Лікар, лікує всі – духовні, душевні і фізичні, хвороби, самі старі і задавнені, і нові.
  2. В основі хвороби лежить зазвичай гріх, тому слід не грішити, а необхідно каятися у своїх гріхах.
  3. Необхідно бути настирливим і наполегливим на шляху до Господа, як розслаблений і ті четверо, що принесли його до Ісуса Христа, просячи у Христа прощення і зцілення.
  4. Слід безумовно вірити, що Господь може вилікувати будь-яку хворобу.
  5. Маємо обов’язково вірити, що Бог любить нас, вислухає і неодмінно допоможе.
  6. Необхідно славити Бога за Його великі до нас грішних благодіяння.

 

Говори, душе, Богу про всi беззаконня свої – i виправдаєшся! Слава Ісусу Христу Амiнь!

 

Завдання і запитання для самоаналізу і духовного розвитку

Прочитайте ще раз вірші з Євангелія і задумайтеся над їх змістом.

Проаналізуйте стан і поведінку розслабленого, його чотирьох помічників, книжників, Ісуса Христа.

Як діяли ці люди в одній і тій же ситуації? Чому? Які в них були мотиви?

Проаналізуйте свій фізичний стан. Яке ваше здоров’я? Чи є якісь хвороби? Проблеми?

Подумайте, як пов’язаний ваш стан з вашим життям: можливо, він пов’язаний з неправильною поведінкою, гріхами власними, спадковими?

Чому вам не визнати гріхи перед Богом і отримати зцілення, як паралізований?

Чому зволікати? Дійте негайно. Бог чекає. Нехай Господь вам допомагає.