Торжество православ’я

Недiля 1-ша посту

43 Наступного дня захотів Він піти в Галілею. І знайшов Він Пилипа та й каже йому: Іди за Мною!
44 А Пилип із Віфсаїди походив, із міста Андрія й Петра.
45 Пилип Нафанаїла знаходить та й каже йому: Ми знайшли Того, що про Нього писав був Мойсей у Законі й Пророки, Ісуса, сина Йосипового, із Назарету.
46 І сказав йому Нафанаїл: Та хіба ж може бути з Назарету що добре? Пилип йому каже: Прийди та побач.
47 Ісус, угледівши Нафанаїла, що до Нього йде, говорить про нього: Ото справді ізраїльтянин, що немає в нім підступу!
48 Говорить Йому Нафанаїл: Звідки знаєш мене? Ісус відповів і до нього сказав: Я бачив тебе ще давніш, ніж Пилип тебе кликав, як під фіговим деревом був ти.
49 Відповів Йому Нафанаїл: Учителю, Ти Син Божий, Ти Цар Ізраїлів!
50 Ісус відповів і до нього сказав: Через те віриш ти, що сказав Я тобі, що під фіговим деревом бачив тебе? Більш від цього побачиш!
51 І Він каже йому: Поправді, поправді кажу вам: Відтепер ви побачите небо відкрите та Анголів Божих, що на Людського Сина підіймаються та спускаються.

 

В iм’я Отця, i Сина, i Святого Духа! Дорогi браття i сестри!

У першу недiлю Великого посту свята Церква згадує перемогу православ’я над численними єресями упродовж століть, тому цей день називається “Недiлею православ’я”.

Після воскресіння  і Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа, св.Апостоли опікувалися Церквою Христовою, і після смерті апостолів за чистоту Церкви і Христового вчення боролися Отці Церкви, послідовники істинного вчення Ісуса Христа.

Водночас у середовищі Церкви Христової були і такі люди, які не досить глибоко розуміли богословські питання і допускали певні помилки в тлумаченні важливих богословських істин.

Такі неправильні вчення або лжевчення називалися єресями.

Є́ресь (грец. αἵρεσις, «вибір, напрямок») — сукупність теологічних або релігійних доктрин, ідей, що суперечать визнаному в церкві або релігійній громаді догмату віри або не співпадають з ним. Єретики зазвичай   виділялися зі складу церкви у утворювали нову громаду.

Недоліком єресі є те, що вона, поширюючись, захоплює  чимало людей, які бувають збиті з толку лжевчителями.

До таких єресей належало лжевчення про Святу Трійцю,

про Особу Ісуса Христа, про Святого Духа,  про Матір Божу.

Однією з таких єресей було іконоборство.

Особливе значення для підтримки іконошанувальників мала позиція східного чернецтва, ідеологом якої був Теодор Студит.

Слід також  пригадати слова Святого Германа у листі до єпископа Томи в Клавдіополі:

„Ікони – це історія в зображенні, вони призначені тільки для прославлення Небесного Отця. Коли ми вшановуємо зображення Ісуса Христа, то ми не віддаємо честі фарбам, накладеним на дерево, але шануємо невидимого Бога, що перебуває у лоні Отця; ми віддаємо Божу честь духом і правдою.”

Іконошанування узгоджується з євангельською проповіддю, воно є доказом того, що Бог-Слово істинно втілився.

Ікони (зображення Ісуса Христа, Діви Марії, Ангелів, Святих) мають пропонуватись віруючим для вшанування і поклоніння нарівні із зображеннями Ісуса Христа. Споглядання ікон-образів спонукає віруючих згадувати про первообрази і вклонятися саме їм. Проте, вшановуючи ікони, слід утримуватися від такого поклоніння, яке належить лише одному Богові.

Свято торжества православ’я було встановлене  у     842 р. при вiзантiйському iмператорi Михаїлi i його матерi Феодорi, коли Константинопольським Патрiархом був св. Мефодiй.

Свято було встановлене пiсля перемоги над iконоборчою єрессю. Але оскiльки перемогою над цiєю єрессю св. Церква остаточно розкрила православне християнське вiровчення i сформулювала його у постановах семи Вселенських Соборiв, то подiя ця називається не торжеством iконошанування, а Торжеством православ’я.

Це не означає, що пiсля середини IX столiття бiльше не з’являлося єресей; це значить, що всi наступнi єресi, якими б вони не були численними i рiзноманiтними, осуджуються постановами семи Вселенських Соборiв.

У сучасному християнствi розповсюдженими єресями є неправильне вчення про Iсуса Христа, яке має мiсце у протестантському середовищi, та нешанування iкон, тобто єресь iконоборча.

Сучаснi єретики називають Iсуса Христа Великим Учителем в iсторiї людства, моральне вчення Якого незрiвнянно вище за усi релiгiї свiту.

Однак вони вiдкидають чудеса Iсуса Христа, i навiть Його Воскресiння тлумачать по-своєму, не вiрячи у воскресiння Його тiла. Все це свята Церква перемогла у боротьбi з єресями протягом семи столiть.

Якщо Iсус Христос не є Син Божий, що народився вiд Духа Святого i Пречистої Дiви Марiї, i не воскрес iз мертвих, то нiякого спасiння людства не вiдбулося.

За словами ап. Павла, тодi ми залишаємося у грiхах, i смерть панує над людством. У такому випадку даремним є наше життя. Воно не має нiякого сенсу.

Життя має велику цiннiсть тому, що Господь наш Iсус Христос – втiлений Син Божий, одна з трьох Осiб, Iпостасей Святої Тройцi – спас нас вiд грiха i смертi.

Яким би праведним не було наше життя, все одно ми залишались би у рабствi грiха i смертi. Без Христа Спасителя ми є нiщо – прах i попiл. Смерть все знищує: i красу, i багатство, i любов, i славу.

Тому тi християни, якi не вiрять у Божество Iсуса Христа, є єретики, перемогу над якими свята Церква сьогоднi святкує.

У боротьбi з iконоборством Церква вiдстояла своє право поклонiння iконам Христа Спасителя, Матерi Божої i святих, i цим самим вона захистила iстину Боговтiлення.

Церква закликає нас: “Прийдiть, поклонiться священним образам Христа, Пречистої Його Матерi i святих i вiдкиньте злочесну вiру тих, хто лихословить”.

Як розвивається православ’я сьогодні в контексті світового і вітчизняного християнства? Згідно з останніми даними зараз у світі проживає 2,1 млрд християн, це  третина жителів планети (31,43%).

Православ’я у світі сповідують близько 300 млн. чоловік. У сучасному світі до країн з більшістю православного населення належать: Україна, Росія, Білорусь, Болгарія, Греція, Грузія, Кіпр, Македонія, Молдова, Румунія, Сербія, Чорногорія.

Також Православ’я помітно присутнє у Боснії та Герцеговині, Фінляндії, Казахстані та на Алеутських островах американського штату Аляска.

Крім того, його сповідують в Естонії, Латвії, Киргизії та Албанії. Наприкінці XX ст. однією із зон порівняно швидкого поширення Право­слав’я стають Африка на південь від Сахари, а також Південно-Східна Азія та Південна Корея.

Важливо відзначити, що Право­слав’я присутнє в більшості країн світу.

Як зазначають ЗМІ, українці стають однією з найбільш релігійних націй у Європі. Тепер у нашій країні вже 71,4% населення вважають себе віруючими, а значить ми за кількістю віруючих християн поступаємося лише католикам Польщі, Португалії, Сло­ваччини і православним кіпріотам.

Більше того — кі­ль­кість віруючих по­стій­но зростає: результати опитування Центру Разумкова свідчать, що за десять останніх років загальнонаціональна українська паства збільшилася на 13%.

Водночас існує і сумна статистика: за існуючими даними, в православних країнах світу один з найбільших у світі  рівень корупції і порівняно низький матеріальний рівень життя.

Православ’я в Україні – найчисленніша конфесія. Православні люди беруть активну участь у житті церкви і держави. Вони  активні на майданах, в капеланському русі, в різного роду державотворчих процесах тощо.

Водночас слід підкреслити і багато проблем:

Найгостріша з них та, що православні християни (звичайно, не лише вони) на Сході України з російського і українського боку стріляють одне в одного.

Гострою темою залишається роз’єднаність православ’я і міжконфесійна боротьба між патріархатами.

Має місце релігійна пасивність багатьох православних християн і формальне ставлення до православної віри.

Для багатьох православних християн характерне слабке знання Біблії, нечаста участь у богослужіннях.

Свято Торжества Православ’я – прекрасна можливість осмислити своє життя як православного християнина:

Який я православний християнин?

Коли я востаннє читав Біблію?

Коли сповідався і причащався?

Як часто ходжу до храму?

Який я сім’янин: чоловік, дружина, син, батько?

Який я член колективу, працівник: чи не соромлюся демонструвати свою міру іншим людям?

Чи чесно і добросовісно працюю на робочому місці, чи не обманюю?

Який я громадянин своєї держави: чи не продаю свій голос на виборах, чи вдумливо і уважно голосую за депутатів і керівництво держави?

Ці і багато інших запитань маємо ми ставити перед собою. І чим частіше ми будемо ставити ці запитання і давати на них чесні відповіді,  жити за православним вченням, тим краще будемо жити, тим спокійнішим буде наше сумління, тим кращим буде наше життя і не будемо ми «добровільними» вигнанцями з власної держави і кочівниками Європою, Росією і Америкою та іншими державами світу.

Будемо добрими господарями у своїй державі.

Зі святом Торжества Православ’я, дорогі у Христі браття і сестри!

Амiнь!

 

Завдання для самоаналізу

Що таке єресь? Чому потрібно критично ставитися до єресей?

Які єресі панували упродовж  історії Церкви?

Які існували хибні уявлення про сутність ікони?

Чим є насправді ікона і кому віруючі християни насправді поклоняються?

Які ікони маєте ви, де вони розміщені і як ви їх використовуєте?

Як ви живите, молитесь  і працюєте як православний християнин?

З якими проблемами на особистісному, між церковному і суспільному рівнях зустрічається сьогодні православ’я?

Яке місце православ’я в державному та світовому контекстах?