22 січня ми відзначаємо одну з найбільших подій у нашій новітній історії – День Соборності українського народу.
Ця важлива подія майже сторічної давнини – це не формальний порух руки задля листання старого пожовклого календаря для простого згадування і відтворення.
Адже, День Злуки – це апогей віковічних державницьких устремлінь українського народу.
День Злуки – це результат численних і нерідко жертовних звитяг наших кращих синів і дочок.
День Злуки – це подія, яка, на жаль, ще не пройшла належним чином через наші зачерствілі серця.
Нині День Злуки – це керівництво до дії, заклик, метод для кожного українця.
Сьогодні Свято Злуки таке ж актуальне як і майже сто років тому.
На жаль, нині Свято Злуки для нас, українців, затьмарюється людськими і територіальним втратами, бо частина Східної України і Крим не знаходяться в лоні Української держави, а окуповані російськими агресорами і їх поплічниками.
Ідея соборності українського народу останніми роками з особливою силою проявилася
на двох майданах,
у нашому небаченому в світі волонтерському русі,
у подвигах наших воїнів,
у соборних зусиллях українців усього світу, які спрямували уряди різних держав допомагати утверджувати незалежність нашої держави.
День Злуки з глибини історії сьогодні волає до кожного з нас з вимогою:
подолати політичний і державний інфантилізм,
припинити чвари, зраду, корупцію, захланну торгівлю національними багатствами,
плекати нову, молоду, патріотичну, національну еліту,
перестати надмірно сподіватися на зовнішню допомогу, викинути геть думку про те, що хтось за нас зробить нашу роботу.
Звитяга студентів під Крутами сто років тому, нещодавній подвиг велетів духу, українських лицарів (не кіборгів) в Донецькому аеропорту свідчить про те, що нас перемогти неможливо.
Водночас ми маємо пам’ятати, що
по-перше, своїми власними зусиллями, без Бога, ми не можемо робити нічого доброго.
Сильний дух, міцна віра, єдина помісна Церква – це ті духовні підвалини, які мають лежати в основі всіх інших наших здобутків.
По-друге, на нас з вами, старшому поколінню, лежить велика місія готувати суб’єктів вітчизняного державотворення:
високодуховну і високоморальну,
професійно підготовлену,
компетентну молодь.
Не для зарубіжних держав, а для своєї власної країни.
І це буде найкраща пам’ять про сьогоднішнє свято.
Нехай у цей нелегкий час – День Злуки надихає, згуртовує нас на захист і розбудову нашої незалежної держави України, а Господа Бога ми просимо для цього мудрості і сили.