Студентсько-викладацький храм преп.Федора Острозького
Бесіда Ісуса Христа з жінкою самаритянкою
2018
Словничок термінів.
Сама́рія — назва гористої місцевості в Ізраїльських Землях , що охоплює північну частину т.з. Палестинської автономії. Історично належала коліну Манасії.
Історично, як окремий регіон, Самарія починає виступати після розділу початкового царства Ізраїль на дві частини – південне Юдейське та північне Ізраїльське царства у 997 році до н.е. Оскільки, попереднє державне утворення – об’єднане єврейське царство теж носило назву Ізраїль, то для розрізнення новоутвореного північного царства його територію поступово стали називати Самарією.
Назва походить від однієї із столиць північного царства міста Самарії. Після того, як в 722/1 рр. до н. е. царство Ізраїля і його столиця Самарія була захоплена ассирійцями, вони реорганізували цю територію як нову провінцію, і дали їй назву “Самеріна”. Провінція Самеріна простягалась від Езреельскої долини на півночі до долини Аялон на півдні, і від узбережжя Середземного моря на заході до річки Йордан на сході.
Часто термін Самарія вживається разом з Юдеєю (Юдея та Самарія), як альтернативна назва Західного берега ріки Йордан. «Юдея та Самарія» є також офіційною назвою одного з 7-и районів сучасної держави Ізраїль.
Жінка самаритянка. Мешканка міста Сихар (давня назва Сихем) у Самарії. Самаритянка вела бесіду з Ісусом Христом біля Яковової криниці про живу воду, З передання відомо, що весь останок свого життя вона присвятила проповіді Євангелія Христового. За проповідь Христової віри вона постраждала. У 66 році була кинута мучителями у криницю. Свята Церква відзначає її пам’ять 20 березня (2 квітня н. ст.). Ім’я її св. мучениця Фотина (Світлана) самаритянка.
Жива вода. Спаситель Ісус Христом назвав живою водою Своє Божественне вчення. Як вода рятує спраглу людину від смерті, так і Його Божественне вчення рятує людину від вічної смерті і веде до вічного блаженного життя. Самаритянка подумала, що Ісус Христос говорить про звичайну джерельну воду, яка у самарян називалася «живою» водою.
Поклонятися духом та істиною. Істинна і угодна Богу віра і служба є така, коли люди поклоняються Отцеві Небесному не тільки тілом і не лише зовнішніми знаками й словами, а всією своєю сутністю — всією душею — істинно вірують у Бога, люблять і шанують Його і своїми добрими ділами та милосердям до ближніх виконують волю Божу.
Проповідь
Повертаючись з Юдеї в Галилею, Ісус Христос із Своїми апостолами йшов через Самарію, біля міста, яке називалося Сихар. Перед містом була криниця з південного боку, викопана, як свідчать перекази, патріархом Яковом.
Ісус Христос втомившись у дорозі, сів відпочити біля криниці. Це було в обід, Його учні пішли у місто, щоб купити там їжі.
І ось цього спекотного полудня, коли всі намагались сховатися від яскравого сонячного проміння, жінка-самаритянка прийшла з глечиком до колодязя по воду.
Зазвичай жінки тієї місцевості йшли по воду або зранку, або в сутінки, коли не так дошкуляла спека, а ця жінка прийшла в полудень, щоб уникнути пересудів сусідів і знайомих.
Її кроки порушили тишу і самотність чоловіка, що сидів біля колодязя, насолоджуючись його прохолодою. Це був Господь Ісус Христос, Який нещодавно зійшов з пагорбів у спекотну долину Сихему. «Він покинув Юдею та знову пішов у Галілею» (Ів. 4:3).
Ісус Христос обрав самарянську дорогу, по якій рідко ходили євреї. Між самарянами і євреями існувала ворожнеча з часів війни з Ассирією, коли десять колін ізраїлевих були переселені, але деякі ізраїльтяни залишились і змішались з ассирійськими завойовниками та з іншими народами.
Населення Самарії, змішане за національним складом, збудувало для поклоніння Богові храм на горі Карізім, який порівнювали з Єрусалимським храмом, і це викликало протести серед євреїв.
Ця давня ворожнеча міє євреями і самарянами ще не втихла, коли самарянка зустрілася біля колодязя з Господом Ісусом Христом.
Побачивши, що жінка самарянка набирає воду, Ісус Христос звернувся до неї з проханням: «Дай напитись Мені!». Жінку самарянку таке прохання вкрай здивувало: «Як же Ти, юдей, та просиш напитись від мене, самарянки?».
Ісус відповів їй: «Коли б знала ти Божий дар і Хто Той, Хто говорить тобі: «Дай напитись Мені», — ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води». Каже жінка до Нього: «І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, — звідки ж маєш Ти воду живу?»
І далі жінка самарянка продовжувала розпитувати Ісуса: «Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав криницю?» Єдиною живою водою, яку знала самарянка, була вода весняних струмків і дощів.
Та Ісус бачив, що ця жінка, понівечена грішним життям, відчувала не тільки тілесну, але й духовну спрагу, всім своїм єством вона прийняла слова Христа: «Кожен, хто воду цю п’є, буде прагнути знову. А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне».
Слова Ісуса були такі піднесені, що самарянка відчула зцілюючу силу тієї живої води, про яку Він говорив, і попросила: «Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла і сюди не приходила брати». А Ісус відповів: «іди поклич чоловіка свого та вертайся сюди».
Жінка була вимушена зізнатися, що в неї нема чоловіка, на що Ісус Христос, виявляючи свій пророчий дар, мовив: «Ти добре сказала: «Чоловіка не маю». Бо п’ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш, — не муж він тобі. Це ти правду сказала».
Ніхто до цього часу не говорив з цією жінкою так відверто. Самарянка збентежилась: перед нею сидів незнайомий чоловік, але Він знав її минуле. Ця жінка, певно, була об’єктом пліток у своєму містечку і постійно відчувала зневагу з боку людей.
Але цей незнайомець зумів так обережно і чуйно пробудити її совість і разом з тим не виявив зневаги до неї. Жінка самарянка не знала, чи відчуває Він затаєну журбу в її серці, але однієї Його присутності було достатньо, щоб навколишній світ змінився.
Можливо, жінка самарянка знала, що величні події можуть відбуватися з людиною несподівано. Але все-таки жінка пережила потрясіння і була зворушена, зрозумівши, що ця зустріч може перевернути все її життя.
Слова Ісуса Христа змусили її забути про те, як пересохли її губи і стомилися ноги. Ці слова лилися вільним потоком в її зболіле серце, як вода з колодязя в її глечик. «Бог є Дух, — сказав Ісус, — і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись».
Саме цій жінці Iсус відкрив велику істину, яка стала основою нашого пізнання про Бога. Вислухавши Ісуса Христа, жінка самарянка пішла до мешканців свого міста із закликом: «Ходіть-но, побачите Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи він не Христос?».
І люди, пішовши за нею, теж почули слова Ісуса Христа і прийняли їх у своє серце. Бажаючи слухати Христа ще і ще, вони просили Його залишитися, і Він перебував з ними два дні. «Значно більше повірило через Його слово» (Ів. 4:41)
Пізніше, коли учні Христа були вигнані з Єрусалиму, декотрі з них знайшли для себе притулок у Самарії. Самаряни радо прийняли цих вісників Євангелія, і навернені юдеї зібрали дорогоцінний урожай з-поміж тих, які колись були їхніми найлютішими ворогами.
Отже, чому вчить нас ця біблійна історія?
Христос-Людина. Вона вчить нас про те, що Господь наш Ісус Христос, перебуваючи на землі в людському тілі, був людиною для якої притаманні усі людські якості: Він втомлювався, як люди, відчував спрагу, мав потребу у відпочинку. Ісус, стомлений і виснажений, сів біля криниці Якова і чекав на своїх учнів, що пішли до найближчої місцевості купити якихось харчів. Побачивши жінку, що в той час йшла набрати води, Спаситель глянув на її серце і побачив, що ця самарянка потребує Його допомоги. Тоді Ісус лагідно попросив у неї води, щоби напитись.
Христос-Бог. Водночас Ісус Христос є Богом: Він може читати людські думки, знає про людину все: її минуле, сьогоднішнє і майбутнє, як знав Він все про жінку самарянку.
У діалозі Ісуса Христа з самарянкою є ніжний і делікатний тон діалогу, що грунтується на лагідній і милосердній любові Бога до грішника, яка шанує вільну волю людини, ніколи не чинить тиску чи насилля над нею, не погрожує, не залякує карами. Господь Ісус Христос усією любов’ю своєї душі і лагідним словом ніжно доторкнувся душі грішної жінки-самарянки, допоміг їй пізнати правдивого Бога, визволитися з неволі гріха, відчути себе вільною і щасливою.
Господь уміє говорити доступно. Господь у розмові з жінкою-самарянкою простою мовою розкриває нам неймовірні істини: … „Хто нап’ється води, що Я дам йому, не матиме спраги повіки”; „Бог є Дух…” і т.д.
Християнська душа виживає і серед безбожників. . Християнська душа з Неба отримує Благодать Божу, нею живиться і від неї черпає сили. Сама живе щасливо і навчає інших людей жити щасливо. Навіть коли така людина живе серед поган і безбожників (на духовній пустелі), то однаково дуже відрізняється від інших. В її душі, в стосунках з людьми завжди панує мир, злагода і любов. Така особа, як правило, виховує дуже добрих дітей, що досягають великих успіхів в суспільстві або у служінні Богові.
Кожна людина-творіння Боже. Для Ісуса Христа будь-яка людина: будь-якої національності, будь якої статі, з будь-якими гріхами, є творінням Божим, яке Він любить. В цей день Свята Мати Церква звертає нашу увагу на те, як ми повинні нести Божу любов та його світлу науку своїм ближнім та цілому світові. У нашому житті нам доводиться спілкуватись із різними людьми, які не завжди поділяють наші думки та погляди. Подивімось, вчить нас сам Спаситель у розмові з жінкою самарянкою.
Бачимо, що лагідний і щирий діалог Христа з самарянкою наповнив її спраглу душу водою віри і Божої любові, допоміг їй пізнати правдивого Бога, привів її до глибокого покаяння і навернення, так, що вона пізніше сама стала проповідницею христової віри, незбагненної Божої любові і милосердя, якої щедро зазнала її спрагла душа.
Жива вода-Слово Боже. А головне, що Ісус Христос має воду живу, воду життя, яка на завжди тамує спрагу і той, хто її п’є більше не буде прагнути пити.
Ісус Христом назвав живою водою Своє Божественне вчення. Як вода рятує спраглу людину від смерті, так і Його Божественне вчення рятує людину від вічної смерті і веде до вічного блаженного життя.
Люди готові до сприйняття Слова Божого. Христос говорить своїм учням, що як пополовіли для жнив ниви, так і люди навколо готові для сприйняття Слова Божого і завданням Учнів Христосових є нести їм це Слово.
Хай криниці наших сердець завжди будуть повними живої води Христової правди і любові. І хай Господь допомагає нам щедро ділитися цією правдою і любов’ю з іншими людьми. Амінь.
Список використаної літератури
Бесіда Ісуса Христа із Самарянкою [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki
Самарія [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki
Чижович М. Неділя самарянки [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://cssr.lviv.ua/word/?article=1033
Завдання для духовного розвитку
Прочитайте про бесіду Ісуса Христа з самаритянкою в Євангелії від св. Євангеліста Іоанна, розділ 4,вірші 5-42)
Поміркуйте над словами Ісуса Христа «жива вода», «поклонятися Богові у дусі й істині».
Чи є для вас Слово Боже «живою водою»?
Чи поклоняєтеся ви Богові «в дусі та істині»?
Чого нас може навчити бесіда Ісуса Христа з самаритянкою?
Як змінилося життя жінки самаритянки після зустрічі з Ісусом Христом?