Подвиг жон-мироносиць:
Євангельський і сучасний аспекти
Недiля 3-тя пiсля Пасхи, про мироносиць
(Мк. 15, 43 – 16, 8)
В iм’я Отця, i Сина, i Святого Духа!
Христос воскрес!
Дорогi у Христі браття i сестри!
Сьогодні православна Церква святкує пам’ять святих жон-мироносиць.
Першими, кому після Богородиці з’явився воскреслий Христос, були святі жінки – мироносиці, серед яких в Євангелії згадуються: Марія Магдалина, Марія Клеопова, чи Яковова, Саломея, Іоана, Марфа і Марія – сестри Лазаря, Сусанна.
Залишивши свої домівки, ці жінки завжди йшли услід за Христом і служили Йому.
Вони супроводжували Христа на Голгофу і стояли біля Хреста до Його смерті, а через три дні прийшли рано-вранці до труни Христа, щоб завершити поховальні церемонії – помазати тіло Учителя миром (звідси – і назва “мироносиці”), – але замість цього стали свідками Воскресіння Господа Ісуса Христа.
Крім сімох перерахованих жінок-мироносиць були й інші, що служили Христу “своїми статками”, тобто допомагали Йому матеріально.
Вшануймо й ми подячним спогадом цих євангельських жiнок. У земному життi нашого Спасителя Ісуса Христа, навiть у середовищi Його найближчих послiдовникiв, вони посiдають почесне мiсце.
Жiнка завжди бiльше, нiж чоловiк, прагнула втiлити в життя Божественну істину.
Коли пролунали першi священнi слова Ісуса Христа про покаяння, коли рознеслися по всiй землi заклики Господа до неба, до Бога, до вiчностi й святостi, до спасiння i Царства Божого – жiноча душа чуйно вiдгукнулася на вчення Ісуса Христа i на чарiвну особистiсть Боголюдини.
Нам приємно усвiдомлювати, що серед ворогiв Христових не було жiнок. Серед неправди й наклепу, серед заздростi й ненавистi, серед тих, хто, об’єднавшись разом, сплели терновий вiнець нашому Спасителевi й пiдняли Його на хрест, серед цих темних сил пекла ми не бачимо жiнок. Навiть дружина Понтія Пилата пiднесла свiй голос на захист Ісуса Христа.
Коли апостоли та iншi учні Христа порозбiгалися зі страху, жiнки супроводжували Його на Голгофу i стояли бiля Його хреста до самої смертi Божественного Страдника.
Жiночi руки приготували до погребiння i пречисте тiло Ісуса Христа.
Жiнки були й першими, хто звістив про радість Воскресiння.
У цiй чуйностi до проповiдi Спасителя, в цiй сердечнiй любовi до Нього, в цiй незмiннiй вiрностi Йому виявилася глибока релiгiйнiсть жiночої душi.
Жiноча душа завжди тягнулася до Бога i вмiла зворушливо любити Його. Згадаймо, що перша натхненна пiсня Боговi була складена жiнкою – Марiамiєю, сестрою пророка Мойсея.
Через багато вiкiв інша Марiам – Пресвята Дiва Марія – теж вiдкрила свої уста для натхненної пiснi. “Величає душа Моя Господа, i зрадiв дух Мiй у Бозi, Спасi Моїм” (Лк. 1, 46-47).
Ісус Христос вперше звiстив найвище духовне вчення про Бога i вiдкрив сутнiсть iстинного Богошанування жiнцi-самарянцi!
Серед слухачiв проповiдi Христової про те, що є найважливіше у житті людини, ми бачимо Марфу i Марiю.
Серед послiдовникiв Христа були жiнки, які служили Йому своїм майном.
Жiнки йшли за Ісусом Христом, залишивши вдома i господарство, i спокiйне життя. Вони слухають Його вчення, беруть участь у Його поневiряннях i люблячою душею переживають Його страждання.
Святі жінки-мироносиці дають нам приклад істинної жертовної любові і самовідданого служіння Господу. Коли всі залишили Ісуса Христа, вони були поряд, не злякалися можливих переслідувань. Не випадково саме Марії Магдалині першою з’явився Воскреслий Христос.
Згодом, за переказами, свята рівноапостольна Марія Магдалина багато потрудилася в проповіді Євангелія. Саме вона піднесла римському імператорові Тіверію червоне яйце із словами — «Христос Воскрес!», звідки і пішов звичай на Паску фарбувати яйця.
Свята Марія Клеопова
Свята Марія Клеопова, мироносиця, за переказами Церкви була дочкою праведного Йосифа, Обручника Пресвятої Діви Марії (пам’ять 26 грудня), від першого шлюбу і була ще зовсім юною, коли Пресвята Діва Марія була обручена праведному Йосифу і введена в його домівку.
Свята Діва Марія жила разом з дочкою праведного Йосифа, і вони подружилися, як сестри. Праведний Йосиф після повернення зі Спасителем і Божою Матір’ю з Єгипту до Назарета видав заміж дочку за свого меншого брата Клеопу, тому вона іменується Марією Клеоповою, тобто дружиною Клеопи. Благословенним плодом того шлюбу був священномученик Симеон, апостол від 70-ти, родич Господній, другий єпископ Єрусалимської Церкви (пам’ять 27 квітня). Пам’ять святої Марії Клеопової святкується також в Неділю 3-у по Великодню, святих жон-мироносиць.
Свята Іоанна Мироносиця
Свята Іоанна Мироносиця, дружина чоловіка Хузи, домоправителя царя Ірода, була однією з жінок, що слідували за Господом Ісусом Христом під час Його проповіді, і служила Йому. Разом з іншими дружинами після Хресної смерті Спасителя свята Іоанна приходила до Гробу, щоб помазати миром Святе Тіло Господа, і чула від Ангелів радісну звістку про Його славне Воскресіння.
Праведні сестри Марфа і Марія
Праведні сестри Марфа і Марія, що повірили в Христа ще до воскресіння Ним їх брата Лазаря, після вбивства святого архидиякона Стефана, і при настанні гоніння на Єрусалимську Церкву і вигнанні праведного Лазаря з Єрусалиму, допомагали своєму святому братові в благовіствуванні Євангелія в різних країнах. Про час і місце їх мирної кончини відомостей не збереглося.
Серед жінок, які йшли за Христом, ми бачимо i грiшниць, що покаялися, i жiнку-хананеянку, котра здивувала Христа своєю вiрою, i галилейських жiнок.
Згадаймо Прискiллу, яку апостол Павло у Посланнi до Римлян вiтає як спiвпрацiвницю, i Фиву-дияконису в Кенхреях, про яку той самий апостол Павло пише, що “вона була помiчницею багатьом i менi самому” (Див.: Рим. 16, 1-4).
Згадаймо Монiку – шановану матiр видатного Августина, який сам приписує її молитвам, сльозам i любовi своє навернення до вiри, до Бога i Церкви. Блаженний Августин про свою матiр пише так: “Якщо я мiркую тiльки про iстину й невтомно шукаю її одну, якщо люблю її понад усе на свiтi, то цим я зобов’язаний тобi, мати моя”.
Згадаймо Анфусу – матiр святого Iоана Золотоустого, що виховала нам цього великого святителя Церкви. Про неї знаменитий язичницький ритор, ворог християн, змушений був сказати: “О, якi великi жiнки у цих християн!”
Святителi Василiй Великий, Григорiй Богослов, Григорiй Нисський та iншi заявляють, що всiм свiтлим, пiднесеним i чистим у собi вони зобов’язанi своїм матерям i сестрам.
Згадаймо святих мучениць Вiру, Надiю, Любов, Софiю, Єкатерину, Анастасiю, Варвару i неосяжний сонм iнших мучениць, слабких жiнок i дiв, що безбоязно i мужньо до смертi сповiдували Христа.
Згадаймо найвизначнiших подвижниць, якi дали свiтовi приклад самозречення i святостi.
Згадаймо знамениту угорську царицю Єлизавету; вона без шкоди для себе випила воду пiсля прокаженого, якому старанно служила, щоб показати йому, що вiн не вiдчужений вiд людей.
Згадаймо жiнок, якi присвятили своє життя i труди поширенню християнської вiри i тим облагодiяли свої народи.
Це благочестива цариця Єлена в греко-римському свiтi,
Це свята рiвноапостольна Нiна – просвiтителька Грузiї;
Феодора – в Болгарiї;
Людмила – в Богемiї;
Дамбровка – в Польщi;
у нас – свята благовiрна княгиня Ольга.
Згадаймо Гальшку Острозьку, засновницю Острозької академії.
А скiльки їх лишилося невiдомими! А скiльки матерiв, сестер i дружин – святих жiнок – своїм благочестям i вiрою впливали на навколишнє життя i допомагали процвiтанню i поширенню вiри Христової i Царства Божого на землi.
Не створюючи рукотворних храмiв, подiбно до рiвноапостольної царицi Єлени, Нiни або Ольги, вони не в рукотворних храмах, а в душах людських запалювали свiтильник вiри, вселяли страх Божий, цнотливiсть, справедливiсть, любов до ближнiх, повагу до старших, милосердя до хворих i тих, хто потребує допомоги й спiвчуття, благоговiння до святинi, любов до Церкви i Вiтчизни.
Згадаймо народний подвиг матерiв, дружин, наречених i сестер у роки численних визвольних змагань українського народу.
Цi iсторичнi приклади виявляться для нас особливо важливими. У часи випробування вiри, в перiод занепаду духовно-морального життя, коли в багатьох родинах руйнуються його пiдвалини, слабне вiра й збiднюється любов, святi жiнки показують усiм нам, i особливо сучасним жiнкам, приклади тiєї поведiнки, якої ми повиннi дотримуватися в життi.
Дивлячись на святих жон-мироносиць, i нашi жiнки повиннi бути благовiсницями Христа, насамперед у своїх родинах. У родинi, в цiй домашнiй церквi, першi проповiдi, першi благовiстя про Христа, Його вчення, страждання на хрестi заради нашого спасiння, славне Воскресiння повиннi належати жiночому серцю!
Створюючи сiм’ю, жiнка-християнка повинна створити в нiй релiгiйне життя. Показуючи дiтям приклад молитви, вiдвiдуючи разом з ними храм Божий, прилучаючи їх до таїнств святої Церкви, матерi-християнки повиннi закладати в юних серцях мiцний фундамент благочесного життя, який не змогли б порушити й розхитати нiякi спокуси й житейськi бурi.
Любов – найголовнiше почуття, яким живе жiнка. Пiдтримуймо його, чоловiки, не тiльки щодо себе, своїх егоїстичних чуттєвих бажань, а надаймо цьому почуттю любовi вищого змiсту, спрямовуйте його до Бога, до високої мети християнської сiм’ї – i ми врятуємо людство, оздоровимо його духовно.
Життєвий подвиг жінок-мироносиць закликає нас бути відданими Господу Ісусу Христу, мужніми, терплячими, послідовними, щоб як і вони сподобитися Царства Божого.
Свята Православна Церква відзначає цей день як свято всіх жінок-християнок, відзначає їх особливу і важливу роль в сім’ї і суспільстві, укріплює їх в їх самовідданому подвизі любові і служіння ближнім.
Не забувамо, що, як священик у вiвтарi, так мати – священнодiє в душi дитини. Вона своїм серцем животворить цю душу i пiдносить її. Любiмо своїх жiнок i бережiмо їх! Христос воскрес! Амiнь!