19 січня 2018 року
Христос хрестився!
В річці Йордані!
Щороку 19 січня Свята православна Церква відзначає одне з найбільших свят у році. Це свято – таїнство Господнього Богоявлення, Хрещення Господа нашого Ісуса Христа в річці Йордані.
Свято Господнього Богоявлення належить у Східній Церкві до найдавніших. Його почали святкувати в кінці II або на початку III ст. Про це свято згадує у своїх творах святий Климент Олександрійський (+ 215). У цьому таїнстві Ісус Христос об’являє себе як Месію і Спасителя світу.
Про Божественну місію Господа нашого Ісуса Христа свідчить при Хрещенні сам Отець Небесний голосом із неба: “Ти єси Син мій любий, у тобі — моє уподобання” (Мр. 1, 11); про Божественну місію Ісуса Христа свідчить Святий Дух, що у вигляді голуба сходить на Нього; про Божественну місію Ісуса Христа свідчить і святий Йоан Хреститель, вказуючи на Нього: “Ось Агнець Божий, який гріхи світу забирає”.
Свято Господнього Хрещення розкриває нам одну з найбільших і найглибших істин християнської святої віри — таїнство Пресвятої Тройці. Під час Христового Хрещення об’явилася Пресвята Тройця, яка засвідчила про Його Божество. Хрещення Господнє в річці Йордан звершив великий Пророк Іван Хреститель. Із Святого Письма ми знаємо, що у Старому Завіті було дуже багато пророків, які говорили про прихід Месії на землю в далекому майбутньому. Але лише святий Іван Хреститель на очах у всіх людей, які були на Йордані, вказав на Ісуса Христа і сказав: «Ось, Агнець Божий!»
Івана Хрестителя, цього вірного слугу, Ісус Христос справедливо назвав «найбільшим між народженими від жінок». Маючи таку велику віру, покору, святе і бездоганне життя, безмежну любов до Ісуса Христа, св. Іван водночас мав великий страх перед Ісусом Христом, бо дуже добре розумів, хто є Ісус – Найсвятіший Господь Бог. Коли Ісус Христос наблизився до Івана, щоб прийняти з його рук хрещення, то Іван зі страхом сказав:
«Як відважуся приступити до Неприступного, перед Яким тремтять херувими і всі воїни небесних сил. Як відважуся христити Творця природи? Як відважуся христити Того, що перед Ним все Небо тремтить? Як відважуся христити Того, що Його породила Пречиста Діва Марія, яка і по Різдві залишилася Дівою? Я можу сказати тільки так: «Ти, Господи, могутній Бог, а я слуга. Ти Творець, а я творіння. Ти Сонце, а я зоря. Ти Пастир, а я вівця. Ти Цар, а я воїн. Ти Світло, а я світильник. Ти Архієрей, а я земний. Ти Безсмертний, а я смертний».
І доторкнувся Іван Найсвятішої голови Господньої. І голос з неба засвідчив, що Ісус – справжній Бог, Божий Син улюблений. Ісус Христос зв’язує людину і Бога у Своїй Особі. Тому Він є єдиний посередник, новий Адам. Прославляти Сина – означає все робити «в ім’я Сина» своїм життям. Власне це – продовження діяльності Отця через Сина. Святий Дух, Який походить від Отця, продовжує справу Небесного Отця. Прославляти Святого Духа – означає дати Йому простір, щоб Він продовжував діло Отця, розсівав Його доброту, любов. Святий Дух продовжує місію Ісуса Христа.
Пресвята Трійця – це три Особи, відмінні між собою, але об’єднані між собою любов’ю і творять одного Бога. Одна Сила, одна Природа, одне Божество. Ні одна Особа сама нічого не робить. Отець діє через Сина, а Син діє через Духа Святого. Пресвята Трійця вчить нас досконалості, святості нашої особи. Пресвята Трійця – це відкриття для людини.
Хрещення Господа нашого Ісуса Христа змушує і нас замислитися i над нашим власним хрещенням і про ті обітниці, які ми прийняли тоді на себе на все життя привселюдно перед лицем Церкви. У цих обітницях сказано дуже чітко: “зрікаюся сатани і всіх діл його” і одночасно з’єднуюся з Христом. Промовляючи ці слова устами своїх хрещених батька й матері, ми давали обіцянку бути вірними послідовниками Ісуса Христа і ревними виконавцями Його заповідей.
Але насправді: чи дійсно ми з’єдналися з Христом і чи живемо так, як хоче Він від нас? Чи дійсно ми у своєму житті здійснюємо Його святу волю, і чи завжди виконуємо євангельські заповіді? Навряд чи наше сумління дозволить нам сказати це з повною впевненістю і твердістю. Краще визнаймо, що ми християни нерідко більше за назвою, а не за своїм життям, що наша поведінка нерідко суперечить євангельським вимогам.
Ми всі охоче визнаємо надзвичайну величність вчення Христа, схиляємося і благоговимо перед його чистотою і святістю, але в той же час вважаємо це вчення нездійсненним у нашому власному житті. Для повсякденного практичного життя у нас є свої особливі правила, побудовані на чисто земних міркуваннях, а зовсім не на Євангелії. І не дивно, що вони здебільшого не стільки узгоджуються з заповідями Христа, скільки суперечать їм.
Євангельські заповіді вказують нам на небо, а ми дивимося в землю, євангельські заповіді кличуть нас жити духовно-моральним життям, а ми живемо похотями тілесними і гордою житейською. Пересуди, лихослів’я, осудження, наклепи, злорадність – все це дуже звичні і всім нам відомі явища.
Якщо ми перевіримо себе таким чином по всьому Євангелію, то помітимо в усьому значні розходження нашого життя з ученням Ісуса Христа. Розумом ми сприймаємо Євангеліє, а живемо всупереч йому. Думкою поважаємо, а на ділі зневажаємо. Здалеку ми захоплюємося ним, навіть читаємо і вивчаємо його, а живемо самі по собі, незалежно від Христа і Його Євангелія. Так ми почуваємося вільніше. Ми поверхово віримо у Христа і гадаємо, що цього досить. Але яка ж це віра! Жива справжня віра обіймає всю людину з душею і тілом. Вона тверда, як алмаз, нездоланна, як скеля. Вона живе і дихає в кожному слові й виявляється в усій поведінці людини.
Задумаймося над своєю поведінкою! Одне тільки хрещення, одне тільки звання християнина ще не спасають нас для вічного життя. Для цього треба і жити по-християнськи. А для глибшого пізнання Себе Бог дав людині вуха, щоб слухати; очі, щоб бачити і язик, щоб Слово Боже донести до іншої людини, бо людина не може бути закрита в собі, інакше утвориться порожнеча, іншими словами, утвориться пекло.
Пресвята Трійця береже нашу людську гідність, гідність Божих дітей. Наше життя не є наше, воно належить Богові й іншим людям. Тому над Йорданом пролунав голос Отця, щоб ми слухали Ісуса Христа і Йому у всьому довірилися.
Важливість Бога в нашому повсякденному житті проявляється в багатьох сферах. На роботі, коли ми покладаємося на Божу мудрість, це допомагає нам приймати обґрунтовані рішення та діяти етично. Спілкуючись із колегами, ми можемо бути прикладом доброти та поваги, реалізуючи Христові заповіді в наших вчинках. У сім’ї віра є основою, яка об’єднує нас у любові та взаєморозумінні. Божі заповіді формують наші стосунки, допомагаючи нам проявляти терпіння і підтримку одне одному.
Серед друзів, важливо пам’ятати, що справжня дружба базується на духовних цінностях. Ми можемо підбадьорювати один одного в труднощах і радіти разом у щасливі миті, живучи в гармонії з Божою волею. У бізнесі, зокрема в оренді весільних суконь на прикладі: https://orenda-sukni.kyiv.ua/, ми можемо відчувати відповідальність за якість продукції і обслуговування. Поставивши Бога в центр наших дій, ми можемо створювати атмосферу довіри та справедливості, де клієнти відчувають, що їм пропонують не лише товар, але й частинку нашої доброти.
Будемо молитися і просити Господа, щоб Він міцно увійшов у наше життя, омив наші гріхи святою йорданською водою, щоб ми могли вести праведне життя, щоб удостоїтися Царства Божого.
Слава Ісусу Христу. Амінь.