11 лютого 2018 року

Недiля м’ясопусна, про Страшний Суд (Мф. 25, 31-46)

31 Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї.
32 І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів.
33 І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята ліворуч.
34 Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу.
35 Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви.
36 Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в’язниці Я був і прийшли ви до Мене.
37 Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували, або спрагненого і напоїли?
38 Коли то Тебе мандрівником ми бачили і прийняли, чи нагим і зодягли?
39 Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в’язниці і до Тебе прийшли?
40 Цар відповість і промовить до них: Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили.
41 Тоді скаже й тим, хто ліворуч: Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований.
42 Бо Я голодував був і не нагодували Мене, прагнув і ви не напоїли Мене,
43 мандрівником Я був і не прийняли ви Мене, був нагий і не зодягли ви Мене, слабий і в в’язниці і Мене не відвідали ви.
44 Тоді відповідять і вони, промовляючи: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в’язниці і не послужили Тобі?
45 Тоді Він відповість їм і скаже: Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, Мені не вчинили!
46 І ці підуть на вічную муку, а праведники на вічне життя.

 

В iм’я Отця, i Сина, i Святого Духа!

Дорогi у Христі браття i сестри!

Чим особливе сьогоднішнє Євангельське читання? Сьогодні третя підготовча неділя до Великого посту.  У сьогоднішньому Євангельському читанні розповідається про Страшний Суд – кінець світу, того світу в якому ми нині живемо, і про друге славне пришестя Господа нашого Ісуса Христа.

Як співіснують поняття «любов Божа» і «Страшний Суд»?

Ми знаємо, щоб Бог є любов. Як стверджує один з Отців Церкви: «Любов без правди – слабка, а правда без любові – жорстока». Любов Божа до людини проявилася в тому, що Він послав Сина Свого Єдинородного на хресну смерть, щоб визволити людей від гріха. Правда і сила полягає в тому, що Ісус Христос буде судити під час Страшного Суду тих, кого Він прийшов спасти, а вони відмовилися. Судити будуть і грішних і праведних. Але результати цього суду будуть різними.
Чому тема Страшного Суду така важлива? Ця тема важлива для кожного з нас тому, що Страшний Суд визначить подальшу долю кожної людини у вічності і те місце, в якому  кожна людина буде перебувати після своєї смерті.

Проблема эсхатології, тобто вчення про майбутню  долю світу і людства, займає велике місце у віровченні Православної Церкви.

Плани майбутнього були накреслені в Божому домобудівництві до самого кінця віків. І якщо офіційна наука сьогодні говорить про неминучість кінця нашої планети, про екологічні проблеми, про обмежену кількість корисних копалин, води, продуктів харчування, про зміни клімату тощо, то християнство, зокрема Православна Церква, підтверджуючи це, одночасно свідчить нам не тільки про фізичний кінець світу, але і про інші важливі речі, а саме: а) про друге пришестя Господа Ісуса Христа, б) про воскресіння мертвих і в) про початок Царства слави і вічного життя.
Церква свідчить нам не про безглуздий кінець фізичного світу, коли все буде знищено, а про його велике закінчення, що є початком нового буття. І якщо атеїстична наука  стверджує про кінець світу, як про кінець подій в значенні абсолютного руйнування, то інакше говорить нам про це ж Церква. За вченням Церкви, кінець світу полягатиме не в руйнуванні і знищенні (хоча видимі фізичні явища можуть відбуватися у формі руйнування), а в його повній зміні і оновленні.

Розповідь про Страшний Суд запрошує нас самих до вічного життя і показує, якою може бути наша дорога до зустрічі з Христом.

Чи можемо ми довідатися про час Страшного Суду?  Про точну дату Страшного Суду ми не знаємо, не знають про це навіть ангели, знає про це лише Отець Небесний – Бог. Але є певні ознаки наближення кінця світу, пришестя Господа нашого Ісуса Христа і Страшного суду?. Цих ознак декілька і вони описані в Євангелії.

1) Одна з них, як свідчить Євангеліє, полягає в тому, що Євангеліє, слово Боже,  буде поширено і проповідано у всьому світі (Мф.24,14). Весь людський рід повинен почути слово Боже, скуштувати того небесного духовного хліба, який дав світу Спаситель.

І вже справа самої людини — прийняти або не прийняти цю благу звістку, бо людина залишається абсолютно вільною і Господь не допускає над нею насильства.

 

2) Особистісні проблеми. В останні часи надзвичайно знизиться духовний рівень більшості людей. Вони прив’яжуться до земного і відмовляться від всякого духовного розвитку (Мф.24,37-39; Бут.6,1-8).

3) В людях охолоне любов і в  світі надзвичайно активно почнуть проявлятися сили зла, умножиться всяке беззаконня (Мф.24,12).

 

4) В людині надзвичайно посиляться і стануть активно виявлятися всі негативні сторони її грішної натури (2 Тим.3,1-5), почне вичерпуватися віра (Лк.18,8).

 

5) Християнство для багатьох стане предметом ненависті.

6) Глобальні суспільні проблеми. Наприкінці існування світу відбудуться страшні внутрінаціональні та міжнаціональні війни (Мф.24,6), з яких людство взагалі, в своїй більшості, може не вийти живим.

 

7)  По всій землі матимуть місце екологічні проблеми, пройдуть страшні землетруси, повені, посухи.

 

8) На землі пануватимуть невиліковні хвороби, з’являться епідемії, голод (Мф.24,7).

 

9) Відбудуться зміни в космосі І будуть ознаки на сонці, і місяці, і зорях, і тривога людей на землі, і збентеження від шуму моря та хвиль (Лк.21: 25)

Які зміни відбудуться з людиною на землі напередодні Страшного Суду?    У певий, говориться у Євангелії , з’явиться знамення Сина Людського на небі, і люди побачать Христа, що йтиме на небесних хмарах у великій силі і славі.

 

Ті люди, які у той час ще житимуть на землі, миттєво зміняться (1 Кор. 15,51-52), зміниться і весь світ (2 Петр.3,13),  і одночасно відбудеться загальне воскресіння мертвих, причому воскреснуть вони в іншому, ніж за життя, преображеному вигляді і стануть особливими, такими, що за словом ап. Павла, зараз ми собі не можемо уявити.

Тіла праведників стануть духовними, нетлінними і безсмертними.

Вони будуть вільні від хвороб, від всієї немочі, до якої схильні наші тіла. Вони не матимуть земних тілесних потреб і якоюсь мірою уподібняться духам (Мф.22,30).

В такому ж перетвореному вигляді повстануть і тіла грішників. Але, отримавши нетління, грішники одночасно носитимуть в собі і своє страшне духовне становище.
Нам важко уявити те, про що сказано у Святому Письмі.  Все це знаходиться за межами наших звичайних уявлень. Але одне ясно – з другим пришестям настане на землі останній і страшний суд.

Досвід земних судових справ. Кожний з нас знає з власного досвіду, чув або сам був учасником судового процесу у своєму житті. Отож, якщо якась  людина здійснила протизаконний вчинок проти іншої людини чи держави, на неї подають до суду. І ось тут розпочинається дуже неприємний час для такої людини.

Відчуваючи загрозу своєму життю чи своєму матеріальному благополуччю, людина активізується: вона усіма силами намагається довести, що невинна. З цією метою така людина активно шукає доброго адвоката, який би її захистив, настирно шукає необхідних свідків, які б підтвердили, що вона невинна, намагається підкупити суддю, щоб той виніс їй виправдальний вирок. Коли вирок суду людину не задовольняє, вона може подати апеляцію.

Але у цьому випадку йде мова лише про земний суд, який може мати негативні, часом суворі, іноді не надто важкі і тривалі наслідки для людини. Бувають правда і тяжкі судові рішення за важкі злочини, як наприклад довічне ув’язнення.

Що характерно для Страшного Суду і чим він відрізняється від суду земного?  Сьогодні в євангельському читанні  описується грізна картина останнього Страшного Суду, який буде здійснювати Господь наш Iсус Христос.

Цього суду неможливо уникнути,  від нього неможливо відкупитися. Це буде реальне, страшне, приголомшливе i разом з тим величне видовище при кiнцi свiту. Це буде остаточне торжество добра i правди! Покарання за гріхи буде невідвороним.

Так, нерозкаянi грiшники матимуть заслужену вiдплату.

Але для людського роду в планетарному масштабі  це радiсний день – день перемоги добра над злом, правди – над неправдою.

Все людство i всi ми будемо неминуче присутнi там, на Страшному Суді – i не простими, стороннiми спостерiгачами, а неодмiнними його учасниками.

Кожен з нас постане там, на цьому Суді як пiдсудний, але не обов’язково засуджений.

Це буде Божий Суд, а це означає – що він буде справедливий суд.

Кожна людина вiд своїх земних справ або уславиться, або посоромиться.

Вiд кожного з нас вимагатиметься докладний звiт за все наше земне життя, за кожну його мить – звiт за найпотаємнiшi думки i почуття, слова і дiла.

Жоден таємний помисел, жодна прихована мрiя, як би ретельно ми не таїли їх навiть від самих себе, – нiщо не сховається вiд всевiдання Божого.

Господь Ісус Христос, Слово Боже i власна совiсть – ось хто буде обвинувачувати нас на цьому судi, – звинувачувати невблаганно i неупереджено.

Блаженний буде той, хто зможе протиставити цьому гiдний захист – свої добрi земні справи i щире покаяння, принесенi Боговi за свої грiхи ще за життя на землi.

Але що буде, коли смерть захопить нас у станi нерозкаяностi? І ми відійдемо у вічність з нерозкаяними гріхами.

Якщо тут, у наших земних, людських судах, опинитися на лавi пiдсудних справедливо вважається за тяжке нещастя, то з яким страхом i тремтiнням ми маємо готуватися до майбутнього Суду Божого, де перед лицем Самого Бога i в присутностi всього свiту вiдкриються всi нашi грiховнi таємницi?

Тут, на землi, ми можемо підкупити суд, ввести в оману iнших i самих себе i видатися кращими, нiж ми є насправдi.

Але на Страшному Суді з усiх спаде покривало лицемiрства й облуди, i ми постанемо перед лицем Правди Божої такими, якi ми є насправдi, за суттю нашого морального життя.

На Страшному Суді уже немає покаяння, там неможливо каятися, там владарює саме лише правосуддя.

На Страшному Суді уже не буде милостi Божої, яка так щедро сходить на людину пiд час її земного життя.

I горе тому, хто не захотiв скористатися або знехтував всепрощенням Божим тут, на землi.

“Iдiть вiд мене, проклятi, в огонь вiчний, уготований дияволу i ангелам його”, – почує нерозкаяна людина грiзний вирок з уст Праведного Суддi.

Яка страшна доля чекає на нерозкаяних грішників.

Отже, ми знаємо, що чекає на нерозкаяного грiшника, а водночас живемо так, начебто це нас зовсiм не стосується, і у нас попереду ціла вічність.

Ніби мова йде про інших людей, але не про нас конкретно.

Нi про смерть, яка обов’язково наступить, нi про майбутнє життя у вічності ми майже не думаємо, не переживаємо, не вболіваємо.

Тiльки одна свята Церква невпинно нагадує нам, що крiм земного життя є вiчне життя i що земне життя порiвняно з ним – це коротка мить.

Як ми намагаємося облаштувати своє власне земне життя? Без цього нагадування ми, можливо, зовсiм забули б про майбутнє життя. Ми знаємо з власного досвiду, з яким iнтересом i з якою передбачливою турботливiстю ми намагаємося якнайкраще облаштувати своє земне життя.

Ми не шкодуємо нi працi, нi здоров’я, ні часу, щоб здобути засоби для зручного i спокiйного життя, щоб забезпечити своє майбутнє. Вiрнiше сказати, до цього зводиться у багатьох з нас увесь сенс земного життя.

Ми для себе шукаємо благополуччя, чекаємо на нього з нетерпiнням, а все решта вiдступає немов на задній план.

Коли нам загрожує небезпека, ми докладаємо всiх зусиль, щоб вiдвернути її: не спимо ночей i шукаємо виходу, щоб уникнути майбутньої неприємностi.

Одне слово, матерiальний добробут i життєве щастя –той центр, навколо якого обертаються всi нашi думки, почуття, бажання і справи.

Людина нiколи не задовольняється своїм теперiшнiм, а все шукає чогось кращого в майбутньому.

Чим же закiнчується це невтомне шукання земних благ? Досить якоїсь випадкової застуди або несподiвано виявленої невилiковної хвороби, i безжалiсна смерть одним своїм помахом перетворює на прах усi нашi мрiї i намагання.

Як не згадати при цьому слова Спасителя Ісуса Христа, зверненi до багатiя, який надбав велике багатство: “Нерозумний! Цiєї ночi душу твою вiзьмуть у тебе; кому ж дiстанеться те, що ти наготував?” (Лк. 12, 20). Ось таке нетривке i хистке наше земне благополуччя.

Але чому нас майже не цiкавить наше загробне життя? Можна подумати, що кожен з нас вважає себе безсмертним на землi.

Але ж смерть неминуче прийде до кожної людини.

Чому ми, живучи на землi, майже не замислюємося: що буде з нами по той бiк труни? Де ж здоровий глузд, де наша людська логiка?

Ми, християни, вiримо, що вiчне життя iснує, що без нього земне життя безглузде.

Ми знаємо, що чекає на нерозкаяних грiшникiв, а мiж тим живемо так, немов i Суд Божий, i вiчнi покарання грiшникам готуються для когось iншого, а нам зовсiм не загрожують.

Зовсім інакше  поводилися святi, пустельники i подвижники благочестя.

Вони завжди тримали в пам’ятi й берегли в серцi цей великий день Страшного Суду i готувалися до нього щодня i щогодини. Це надихало їх на подвиги i на боротьбу з грiхом.

Деякi християни, присипляючи свою совiсть, заспокоюють себе тим, що немає пiдстав боятися Суду Божого, бо любов i милосердя Бога нескiнченнi.

Бог – безмежна любов, i тому все прощає i покриває. Всi, хто так думає, повиннi уважно прочитати 25 розділ Євангелiя вiд Матфея.

Суд Божий зображено тут з незаперечною яснiстю.

Його вiддалене вiдлуння вiдчувається вже тепер i змушує тремтiти нечисту совiсть.

Православна Церква, грунтуючись на непохитних пiдвалинах Слова Божого, у суворiй вiдповiдностi з переданням святих отцiв i вчителiв, визнає всю невичерпну глибину любовi й милосердя Божого.

Але разом з тим Православна Церква вiрує, що Господь не лише безмежно благий, а такою ж мiрою i справедливий та правосудний.

Любов i правда, милосердя i правосуддя найдосконалiшим чином поєднуються в Боговi, i не лише не виключають, а й взаємно доповнюють одне одне.

В Боговi милiсть та iстина зустрiнуться, як говорить Святе Письмо, правда i мир облобизаються (Пс. 84, 11).

Любов Божа зробила i робить для нас усе, щоб забезпечити нам блаженну вiчнiсть. Але за труною вже починається Царство правди Божої.

На землi ми маємо повну можливiсть покаятися в усiх грiхах, i любов Божа прощає кожного розкаяного грiшника. Суд Божий – це межа, де любов переходить у правосуддя, де милосердя змiнюється на вiдплату.

I горе тому, хто не вмiв за життя зрозумiти Божу любов i скористатися нею, хто вiдкинув розкритi обiйми Отця Небесного.

Божа Любов iснує i дiє в свiтi не для того, щоб заохочувати нашу недбалiсть i беззаконне, грiховне життя.

До чого призводять мiркування тих, хто визнає в Боговi лише безмежну любов i вiдкидає правосуддя?

Якщо так мiркувати, то в земному життi не буде нiякого стримуючого начала: роби все, що хочеш, грiши скiльки завгодно – Бог милостивий, усе простить.

Чи можна мати про Бога таке неправильне i спотворене уявлення? Звичайно, не можна i навiть грiшно!

Які ж критерії людської праведності подано в Євангелії? У сьогоднішньому Євангельському читанні ми бачимо, що в основу людської праведності Господь ставить наше ставлення  до інших людей. Ми маємо любити інших людей, співпереживати їхні проблеми, робити для них добрі справи.

Це проявляється у конкретних справах:  нагодувати голодного, напоїти спраглого, прийняти подорожнього, відвідати ув’язненого, одягнути нагого.  І ставлення до інших людей, творіння Божого,  Господь пов’язує зі ставленням до Себе.

Саме від ставлення до інших людей залежить ставлення до Бога і Бога до людини. Саме ставлення до інших людей буде важливим критерієм результатів страшного Суду Божого над людьми.

Якщо ми добре ставимось до інших людей, то й Бог буде добре ставитися до нас, а якщо ні, то і нас буде чекати така ж участь.

Головне застереження, яке лунає в сьогоднішньому Євангельському читанні, – не бути байдужим до свого ближнього (Мт. 25:31-46).

Хибними є стереотипи про Церкву, які нав’язуються і нав’язувалися протягом багатьох століть, намагаються показати церковну людину як такого собі “індивідуаліста”, який, мовляв, думає тільки про власне майбутнє життя, проводить час у безперервній молитві і не озирається на тих, хто є довкола нього.

Коли ми вслухаємося або вчитаємося у слова сьогоднішньої розповіді, то відкриємо для себе, що Христос якраз закликає нас не усамітнюватися від світу, бути чуйним на його біди, негаразди й проблеми і вміти помічати біля себе людину, яка страждає, потребує нашої уваги, нашого втручання.

Святе Письмо закликає з розумінням і допомогою відгукуватися на потреби людей бідних, спраглих, ув’язнених, хворих.

Це, насамперед, є умовою нашого майбутнього життя, нашої зустрічі з Христом.

 

Які ж висновки можемо зробити для себе з сьогоднішнього Євангелія. А вони такі:

  1. Слово Боже твердить, що Страшний Суд Божий обов’язково відбудеться.
  2. На Страшному Суді обов’язково прийдеться відповідати за свої думки, слова і вчинки кожній людині.
  3. Від цієї відповіді буде залежатиме наше життя у вічності, одне з двох: вічне блаженство, або вічне страждання.
  4. Страшного Суду не потрібно боятися праведникам, бо вони отримають нагороду – життя вічне з Богом.

 

  1. Отже, тут на землі слід вести Богоугодне життя, щоб удостоїтися Царства Божого.
  2. Слід дбати не лише про себе, але й про наших ближніх.

Пiднесімо ж подяку Боговi за те, що Вiн вiдкрив для нашої користi таємницю майбутнього Свого Суду i Свого правосуддя.

Нехай ця таємниця буде для нас постiйним застереженням i грiзним нагадуванням.

Вона зупинить i охоронить нас вiд багатьох грiхiв i допоможе нам тримати свою совiсть у такому станi, щоб ми спокiйно, без страху могли постати в день Страшного Суду перед очима правосудного Бога.

Сьогоднішній день не є днем, коли в церкві страхають парафіян видінням майбутнього суду.

Ні. Це – оптимістичний день, який показує нам, як наступний Великий піст і наше подальше життя можуть відкрити перспективу радісної зустрічі з Христом.

Радісної за однієї умови: коли ми навчимося бачити Христа у кожному ближньому і будемо готові прийти до нього зі своєю допомогою. Амінь.