4 лютого 2018 року

ПРИТЧА ПРО БЛУДНОГО СИНА І МИЛОСЕРДНОГО БАТЬКА  – 2018

(Лк 15, 11-32)

“Він (Ісус Христос) сказав далі:

“В одного чоловіка було два сини.б“Молодший з них сказав батькові: Тату, дай мені ту частину маєтку, що належить мені.   І батько розділив між ними свій маєток.

Кілька днів після цього, молодший син, зібравши все, подавсь у далекий край і там розтратив свій маєток, живучи розпусно.

І от коли молодший син усе промарнував, настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати.

Пішов молодший син і найнявся до одного з мешканців того краю, і той послав його на своє поле пасти свині.

І молодший син бажав би був наповнити свій шлунок стручками, що їх їли свині, та й тих ніхто йому не давав.

Опам’ятавшись, молодший син сказав до себе: «Скільки наймитів у мого батька мають досить хліба, а я тут помираю з голоду».

Встану та й піду до батька і скажу йому: «Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе! Я недостойний більше зватися твоїм сином. Прийми мене як одного з твоїх наймитів».

І встав молодший син і пішов до батька. І як він був іще далеко, побачив його батько й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його.

Тут молодший син сказав до нього: «Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе. Я недостойний більше зватись твоїм сином».

А батько гукнув до своїх слуг: «Швидше принесіть найкращу одежу, одягніть його, дайте йому на руки   перстень і сандалі на ноги. Та приведіть годоване теля і заріжте, і їжмо, веселімося, бо цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся». І вони заходились веселитися.

А старший його син був у полі; коли ж він, повертаючись, наблизився до дому, почув музику й танці. Покликав він одного із слуг і спитав, що воно таке було б. Слуга сказав йому: «Брат твій повернувся, і твій батько зарізав годоване теля, бо знайшов його живим-здоровим».

Розгнівався старший син і не хотів увійти. І вийшов тоді батько й почав його просити. А озвався старший син до батька: «Ось стільки років служу тобі й ніколи не переступив ні однієї твоєї заповіді, і ти ніколи не дав мені козеняти, щоб з моїми друзями повеселитись. Коли повернувся цей син твій, що проїв твій маєток з блудницями, ти зарізав для нього годоване теля».

Батько ж сказав до старшого сина: “Ти завжди при мені, дитино, і все моє – твоє. А веселитись і радіти треба, бо оцей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся”.

У цій притчі подається розповідь великої краси і теологічної глибини. Крім того, ця притча найбільш багата з усіх притч Евангелія на деталі.

У притчі подано два пласти інформації: побутова, сімейна драма в одній з єврейських сімей і драма духовна, в основі якої лежить бездуховність або формальне ставлення до Бога.

 

Дійовими особами притчі є батько, його молодший син і старший син. Крім того, в притчі виводяться ще й інші образи: нива, далека країна, блудниці, свині тощо.

Молодший син. Своєрідним двигуном, причиною всіх проблем у  сімї за притчею є молодший син. У часи Ісуса Христа багато юнаків залишали Палестину і емігрували в інші краї у пошуках роботи. Велика частина євреїв у ті часи жила в діаспорі. Слухачі, які стояли перед Ісусом Христом і слухали Його притчу добре знали, що у відповідності з традицією, молодшому синові належалася одна третя частина батьківської спадщини, а старшому – вдвічі більше. Спадщина передавалася синам після смерті батька. Просити спадщину при живому батькові було велике нахабство і знущання.

Численні слухачі Ісуса Христа  напевно відчули на собі цю драму батька, який бачив, як його син від’їжджав. Але в притчі розповідається про щось ще більш болюче: молодший син від’їжджає не тому, що він їде заробляти гроші, що йому потрібна робота, але тому, що бажає жити незалежно: залишитись вдома він сприймає як рабство.

Справжньою проблемою молодшого сина було не стільки те, що він попросив власну частину спадщини, щоб потім її розтратити, живучи розпутно. Його проблема  народжується з ідеї, що батьківський дім є для нього неначе в’язниця.

Повернення молодшого сина додому є правильним не тому, що він буде працювати як наймит, щоб надолужити втрачене, але в тому, що він зрозумів, що вдома живеться краще.

Пригоди молодшого сина описані за схемою подорожі: спочатку від’їзд, потім  перебування у далекому краї і повернення.

З відходом з дому починається деградація молодого хлопця: безтурботне неконтрольоване аморальне життя, голод, служба, а вкінці і велике приниження для єврея – пасти свині.

Дорога повернення починається внутрішньою зміною: молодший син розуміє, що дім батька не був для нього в’язницею, але місцем свободи і гідності. Таким чином, молодший син зробив дуже важливий крок, але все ж таки це ще не є істинне навернення, а тільки підготовкою до навернення.

Син впевнений у тому, що він мусить переконати батька, щоб той його прийняв: тому він формулює слова прощення і показує свою готовність працювати слугою. Це, без сумніву, слова і відчуття, що свідчать про його щирість, але в той же час показують його нерозуміння батька.

Отже, молодший син не пізнає і не розуміє свого батька, ні коли залишає його і йде від нього, ні коли вирішує повернутися. Він переконаний, що втратив батьківську любов і що мусить її знову віднайти.

Батько. Центральною постаттю цієї притчі є особа батька.

Батько не перестає любити молодшого сина, який  забрав частину спадщини і пішов від нього, але і далі з нетерпінням чекає на нього. Батька не цікавить те, що молодший син розтратив його майно. Батька болить те, що його молодший син далеко і знаходиться в труднощах. Таким чином, коли молодший син повертається, батько бачить його вже здалека і біжить йому назустріч (15,20). Жодної догани не висловлює він, жодного докору, а лише велике зворушення і нестримну радість.

Батько ніколи не переставав любити молодшого сина. Коли син просить його прощення, він навіть не дає йому можливості говорити: батьківська любов випереджає каяття і навернення!

Батько є дуже відмінний від того, як син його уявляв. Зрозуміти батька – це є істинне повернення.

Найкращий одяг молодшому синові, перстень на руку, взуття є ознаками гідності сина, і батько їх дає без застереження. Але не тому, щоб сказати йому, що він знову його син, а що він ним був завжди.

Батько навіть не звертає уваги на слова сина “прийми мене за одного з твоїх наймитів”. Для нього  важливим є тільки те, що цей його син зрозумів, що у батька жити краще і повернувся. Накази батька слугам – принести одежу, перстень, взуття, заколоти вгодоване теля – позначені нетерпеливістю (15,22). Любов не може знести зволікання, і той син, що повернувся, має зараз зрозуміти, що ніщо не змінилося: він є сином, як завжди, і цей дім залишився його домом.

Старший син. Притча могла закінчитися на цьому місці. Однак, розповідь продовжується, вводячи постать старшого сина: сина вірного, що завжди залишався вдома. Таким чином, автор притчі дуже вміло поставив на сцену “людей, які нарікають”, представляючи їх у тій самій притчі старшим сином. Замість того, щоб втішатися радістю батька, що повернувся молодший син і його брат,  він сердиться.

Старший син не вміє бачити справу очима батька. Він відмовляється від участі в святі з нагоди загубленого і віднайденого молодшого брата, вважаючи це за несправедливість.

Радісне сприйняття молодшого сина – якого він не знає як “брата” і завжди називає “твій син” – викликає в нього гірке відчуття, що вся його праця втрачена. І саме на цьому місці можна зрозуміти, наскільки різним є ставлення до молодшого сина батька від ставлення старшого сина до свого молодшого брата. Старший син ображається на батька і навіть не хоче зайти до хати; натомість, батько не сердиться на нього, але йде, зустрічає його, просить його і кличе: “мій сину”.

Батько любить обох синів. Слухає причини невдоволення старшого сина і заперечує їх: знову автор затримується довго на цьому діалозі, можливо тому, щоб показати нам, що інколи навернення праведника є важче, ніж навернення грішника.

Батько намагається дати зрозуміти своєму старшому вірному синові три речі:

  • що від старшого сина нічого не забрано з того, що йому належить;
  • що старший син завжди може бути з батьком;
  • що молодший син, який повернувся, не є чужинцем, але його рідним братом.

Та сама любов, яка штовхала батька йти назустріч молодшому синові, штовхнула тепер його теж вийти і просити старшого сина, щоб він не наполягав на власних доганах, але щоб разом з іншими святкував повернення молодшого брата.

Батько бажав би  примирити, поєднати двох братів, поєднуючи їх між собою і з ним. Він навіть, хотів би, щоб вони обидва відкрили його батьківство і своє братерство.

Ситуація двох синів дуже різниться. Молодший син залишив рідний дім, натомість старший завжди залишався при батькові. Все ж таки, обидва брати помиляються стосовно істинної суті батька, вважаючи його паном.

“Прийми мене за одного із твоїх слуг”, – каже молодший.

“Ось стільки років служу тобі”, – промовляє старший.

 

Духовні засади притчі. Притча про блудного сина має глибокий духовний смисл.

Молодший син. В образі молодшого сина показано грішника, який має зрозуміти, що він є дитям Божим. Для Бога він сином ніколи не переставав бути. Бог завжди готовий його прийняти грішника назад. На прикладі молодшого сина можемо бачити, що людина прагне звільнитися від Бога, тому що переконана, що він є її паном, зацікавленим тільки самим собою, що Він ворожий людині і її свободі.

Батько. В образі батька показано Господа Бога і Його ставлення до молодшого сина (грішника) і старшого сина (праведника). Батько, змальований у цій притчі, є образом Істинного Бога, якого Ісус Христос хоче об’явити людям, прагне показати Своє ставлення до  грішників.

Він чекає нас грішників такими як ми є, щоб повернутися до Нього і дати можливість жити гідним життям.

Старший син. Старший син відчуває злість: так само, як книжники і фарисеї нарікали на Ісуса.

Вони, “праведники”, – завжди нібито вірні і завжди на службі. Щоправда, будучи  віруючими, такі «праведники» Істинного Бога не знають. У них може виникнути питання: «Якщо Бог поводиться з грішником у такий спосіб, для чого бути праведним?»

Поведінка братів стосовно Бога є різною, але розуміння Бога в кожного з них є одне і те ж саме.

 Висновки. Прочитавши притчу про блудного сина ми можемо зробити важливі для себе висновки.

  1. Декому з нас може здатися, що жити за Божими християнськими заповідями і принципами нудно і нецікаво. Такі люди вважають, що ці принципи обмежують їх життя і можливості. Дехто переконаний, що може сам повноцінно і цікаво жити без Божої допомоги. Такі люди міркують: «Хіба в мене немає голови на плечах. Хіба я не можу сам побудувати життя без Бога». Але проходить час і ці так звані самодостатні і горді люди опиняються на місці молодшого сина і або волають про допомогу до своїх рідних близьких, намагаються навернутися до Бога, або в гіршому випадку опускаються і гинуть.
  2. Пам’ятаймо, що Бог, як люблячий Батько, завжди любить нас і готовий нас прийняти, де б ми не були і щоб ми не робили, щоб з нами не сталося. Як би ми низько не впали. Довіряймо Йому.
  3. Віднаходьмо у собі сили піднятися на ноги, як той молодший син, коли ми не встояли перед тягарем життєвих труднощів і впали.  Приходьмо до Бога. Просімо в Нього допомоги. І Він завжди нам допоможе.
  4. Якщо ми зовні благочестиві, як старший син з притчі, нібито без гріхів, не гордімося особливо. Можливо, у наших грудях б’ється черстве серце, в якому немає любові і яке не до вподоби Богові.
  5. Будьмо завжди з Богом. Виконуймо Його Заповіді, бо Він наш Багатотерпеливий, Люблячий Небесний Отець. Слава Йому навіки. Амінь.

Завдання для самоаналізу

Прочитайте ще раз притчу з Євангелія. Задумайтеся над її змістом, і тими уроками, які ви можете почерпнути для себе.

Проаналізуйте своє життя і поведінку. Чи були у вас випадки, коли ви, як блудний син поверталися до Бога?

Проаналізуйте життя своїх близьких, членів сімї. Хто з них молодший син, а хто старший?

Прочитайте зміст проповіді іншим людям. Проведіть бесіда за змістом прочитаного.