19 січня 2018 року

Христос хрестився!
В річці Йордані!

Щороку 19 січня Свята православна Церква відзначає одне з найбільших свят у році. Це свято – таїнство Господнього Богоявлення, Хрещення Господа нашого Ісуса Христа в річці Йордані.
Свято Господнього Богоявлення належить у Східній Церкві до найдавніших. Його почали святкувати в кінці II або на початку III ст. Про це свято згадує у своїх творах святий Климент Олександрійський (+ 215).
У цьому таїнстві Ісус Христос об’являє себе як Месію і Спасителя світу.
Про Божественну місію Господа нашого Ісуса Христа свідчить при Хрещенні сам Отець Небесний голосом із неба: “Ти єси Син мій любий, у тобі — моє уподобання” (Мр. 1, 11);
Про Божественну місію Ісуса Христа свідчить Святий Дух, що у вигляді голуба сходить на Нього;
Про Божественну місію Ісуса Христа свідчить і святий Йоан Хреститель, вказуючи на Нього: “Ось Агнець Божий, який гріхи світу забирає”.
Свято Господнього Хрещення розкриває нам одну з найбільших і найглибших істин християнської святої віри — таїнство Пресвятої Тройці. Під час Христового Хрещення об’явилася Пресвята Тройця, яка засвідчила про Його Божество.
Хрещення Господнє в річці Йордан звершив великий Пророк Іван Хреститель. Із Святого Письма ми знаємо, що у Старому Завіті було дуже багато пророків, які говорили про прихід Месії на землю в далекому майбутньому. Але лише святий Іван Хреститель на очах у всіх людей, які були на Йордані, вказав на Ісуса Христа і сказав: «Ось, Агнець Божий!»
Івана Хрестителя, цього вірного слугу, Ісус Христос справедливо назвав «найбільшим між народженими від жінок». Маючи таку велику віру, покору, святе і бездоганне життя, безмежну любов до Ісуса Христа, св. Іван водночас мав великий страх перед Ісусом Христом, бо дуже добре розумів, хто є Ісус – Найсвятіший Господь Бог.
Коли Ісус Христос наблизився до Івана, щоб прийняти з його рук хрещення, то Іван зі страхом сказав:
Як відважуся приступити до Неприступ¬ного, перед Яким тремтять херувими і всі воїни небесних сил.
Як відважуся христити Творця природи.
Як відважуся христити Того, що перед Ним все Небо тремтить.
Як відважуся христити Того, що Його породила Пречиста Діва Марія, яка і по Різдві залишилася Дівою.
Я можу сказати тільки так:
«Ти, Господи, могутній Бог, а я слуга. Ти Творець, а я творіння. Ти Сонце, а я зоря. Ти Пастир, а я вівця. Ти Цар, а я воїн. Ти Світло, а я світильник. Ти Архієрей, а я земний. Ти Безсмертний, а я смертний».
І доторкнувся Іван Найсвятішої голови Господньої. І голос з неба засвідчив, що Ісус – справжній Бог, Божий Син улюблений.
Ісус Христос зв’язує людину і Бога у Своїй Особі. Тому Він є єдиний посередник, новий Адам. Прославляти Сина – означає все робити «в ім’я Сина» своїм життям.
Власне це – продовження діяльності Отця через Сина. Святий Дух, Який походить від Отця, продовжує справу Небесного Отця. Прославляти Святого Духа – означає дати Йому простір, щоб Він продовжував діло Отця, розсівав Його доброту, любов. Святий Дух продовжує місію Ісуса Христа.
Пресвята Трійця – це три Особи, відмінні між собою, але об’єднані між собою любов’ю і творять одного Бога. Одна Сила, одна Природа, одне Божество.
Ні одна Особа сама нічого не робить. Отець діє через Сина, а Син діє через Духа Святого. Пресвята Трійця вчить нас досконалості, святості нашої особи. Пресвята Трійця – це відкриття для людини.
Хрещення Господа нашого Iсуса Христа змушує і нас замислитися i над нашим власним хрещенням і про тi обiтницi, якi ми прийняли тодi на себе на все життя привселюдно перед лицем Церкви.
У цих обiтницях сказано дуже чітко: “зрiкаюся сатани i всiх дiл його” i одночасно з’єднуюся з Христом.
Промовляючи цi слова устами своїх хрещених батька й матерi, ми давали обiцянку бути вiрними послiдовниками Iсуса Христа i ревними виконавцями Його заповiдей.
Але насправдi: чи дiйсно ми з’єдналися з Христом i чи живемо так, як хоче Вiн вiд нас? Чи дiйсно ми у своєму життi здiйснюємо Його святу волю, і чи завжди виконуємо євангельськi заповiдi?
Навряд чи наше сумління дозволить нам сказати це з повною впевненiстю i твердiстю. Краще визнаймо, що ми християни нерідко бiльше за назвою, а не за своїм життям, що наша поведiнка нерідко суперечить євангельським вимогам.
Ми всi охоче визнаємо надзвичайну величнiсть вчення Христа, схиляємося i благоговiємо перед його чистотою i святiстю, але в той же час вважаємо це вчення нездiйсненним у нашому власному життi.
Для повсякденного практичного життя у нас є свої особливi правила, побудованi на чисто земних мiркуваннях, а зовсiм не на Євангелiї. I не дивно, що вони здебiльшого не стiльки узгоджуються з заповiдями Христа, скiльки суперечать їм.
Євангельськi заповiдi вказують нам на небо, а ми дивимося в землю,
Євангельськi заповiдi кличуть нас жити духовно-моральним життям, а ми живемо похотями тiлесними i гордiстю житейською.
Пересуди, лихослiв’я, осудження, наклепи, злораднiсть – все це дуже звичнi i всiм нам вiдомi явища.
Якщо ми перевiримо себе таким чином по всьому Євангелiю, то помiтимо в усьому значнi розходження нашого життя з ученням Iсуса Христа.
Розумом ми сприймаємо Євангеліє, а живемо всупереч йому.
Думкою поважаємо, а на дiлi зневажаємо.
Здалеку ми захоплюємося ним, навiть читаємо i вивчаємо його, а живемо самi по собi, незалежно вiд Христа i Його Євангелiя. Так ми почуваємося вiльнiше.
Ми поверхово вiруємо у Христа i гадаємо, що цього досить. Але яка ж це вiра! Жива справжня вiра обiймає всю людину з душею i тiлом.
Вона тверда, як алмаз, нездоланна, як скеля. Вона живе i дихає в кожному словi й виявляється в усiй поведiнцi людини.
Задумаймося над своєю поведінкою! Одне тiльки хрещення, одне тiльки звання християнина ще не спасають нас для вiчного життя. Для цього треба i жити по-християнськи.
А для глибшого пізнання Себе Бог дав людині вуха, щоб слухати; очі, щоб бачити і язик, щоб Слово Боже донести до іншої людини, бо людина не може бути закрита в собі, інакше утвориться порожнеча, іншими словами, утвориться пекло.
Пресвята Трійця береже нашу людську гідність, гідність Божих дітей. Наше життя не є наше, воно належить Богові й іншим людям.
Тому над Йорданом пролунав голос Отця, щоб ми слухали Ісуса Христа і Йому у всьому довірилися.
Будемо молитися і просити Господа, щоб Він міцно увійшов у наше життя, омив наші гріхи святою йорданською водою, щоб ми могли вести праведне життя, щоб удостоїтися Царства Божого.
Слава Ісусу Христу. Амінь.